Псалмів 105
105
1Алилуя. Прославляйте Господа, бо Він добрий, бо Його милість навіки.
2Хто розкаже про величні Господні діла, хто розголосить про Нього всю хвалу?
3Блаженні ті, які дотримуються права і поступають праведно повсякчас!
4Згадай нас, Господи, коли милуватимеш Свій народ, і нас відвідай спасінням Своїм,
5щоб ми бачили добробут Твоїх обранців, раділи щастям Твого народу, хвалилися Твоєю спадщиною.
6Ми згрішили з нашими батьками: чинили беззаконня, творили неправду.
7Наші батьки в Єгипті не збагнули Твоїх чудес, не запам’ятали численних виявів Твого милосердя, завдали прикрощів на підході до Червоного моря.
8Та Він їх спас задля Свого Імені, — щоб вони пізнали Його силу.
9Він погрозив Червоному морю, — і воно висохло; перевів їх по дну безодні, наче крізь пустелю;
10спас Він їх з руки ненависників, визволив їх з руки ворога.
11Вода покрила тих, які пригноблювали їх: жодного з них не залишилося.
12Тож повірили Його словам і заспівали Йому хвалу.
13Та швидко забули Його діла, не виконали Його настанов.
14І виявили свою жадобу в пустелі, випробовували Бога в безводній землі.
15І Він задовольнив їм їхнє бажання — послав насичення їхнім душам.
16У таборі вони викликали гнів Мойсея та Аарона — Господнього святого.
17І розступилася земля — поглинула Датана й покрила зборище Авірона.
18В їхньому зібранні спалахнув вогонь, — полум’я попалило грішників.
19І зробили теля на Хориві, і поклонилися вилитому ідолові.
20Проміняли свою славу на подобу теляти, що їсть траву.
21Забули Бога, Який їх спас, Який зробив велике в Єгипті,
22дивовижне — в землі Хама, страшне — на Червоному морі.
23І сказав Він, що їх вигубить… коли б не Мойсей, Його обранець, який став перед Ним під час побиття, щоб відвернути Його гнів, аби Він їх повністю не знищив.
24Та погордували бажаною землею, не повірили Його слову.
25Тож нарікали у своїх поселеннях, не послухалися Господнього голосу.
26І Він на них підняв Свою руку, щоби повалити їх у пустелі, —
27повалити їхнє потомство серед народів і розсіяти їх по країнах.
28І віддалися Веелфеґорові, — їли жертви для неживих.
29І прогнівили Його своїми вчинками, серед них поширилася пошесть.
30Та піднявся Фінеес, учинив примирення, — і спинилася пошесть.
31Йому зараховано це як праведність із роду в рід, навіки.
32Вони викликали Його гнів біля Води нарікання. І Мойсей через них постраждав,
33бо допекли його духові, і він сказав зайве своїми вустами.
34Вони не вигубили народів, про яких говорив їм Господь,
35а змішалися з народами і перейняли їхні вчинки.
36І служили їхнім ідолам, які стали для них спокусою.
37Своїх синів і своїх дочок вони принесли в жертву демонам, —
38проливали невинну кров, кров своїх синів і дочок, яких приносили в жертву божищам Ханаана; земля була осквернена кров’ю,
39опоганена їхніми ділами, — вони облудними були у своїх діяннях.
40Тож Господь запалав гнівом на Свій народ, відчув огиду до Свого спадку
41і передав їх у руки народів: над ними запанували ті, хто їх ненавидів.
42Їхні вороги гнобили їх, і вони впокорилися під їхню руку.
43Він часто визволяв їх, та вони завдавали прикрощів Йому своїми бажаннями — і зазнали приниження через свої беззаконня.
44Та, як їх гнобили, Він зглянувся над ними, коли почув їхні благання.
45І Він згадав Свій завіт, і розкаявся через Своє безмежне милосердя, —
46розбудив милосердя в усіх тих, хто їх тримав у полоні.
47Спаси нас, Господи, Боже наш, і збери нас з-поміж народів, щоб ми прославляли Твоє святе Ім’я, хвалилися Твоєю похвалою.
48Благословенний Господь, Бог Ізраїля, від віку й до віку! І весь народ скаже: Нехай буде так, хай так буде!
Currently Selected:
Псалмів 105: УТТ
Highlight
Share
Copy
Want to have your highlights saved across all your devices? Sign up or sign in
© 2011, Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)
Псалмів 105
105
1Алилуя. Прославляйте Господа, бо Він добрий, бо Його милість навіки.
2Хто розкаже про величні Господні діла, хто розголосить про Нього всю хвалу?
3Блаженні ті, які дотримуються права і поступають праведно повсякчас!
4Згадай нас, Господи, коли милуватимеш Свій народ, і нас відвідай спасінням Своїм,
5щоб ми бачили добробут Твоїх обранців, раділи щастям Твого народу, хвалилися Твоєю спадщиною.
6Ми згрішили з нашими батьками: чинили беззаконня, творили неправду.
7Наші батьки в Єгипті не збагнули Твоїх чудес, не запам’ятали численних виявів Твого милосердя, завдали прикрощів на підході до Червоного моря.
8Та Він їх спас задля Свого Імені, — щоб вони пізнали Його силу.
9Він погрозив Червоному морю, — і воно висохло; перевів їх по дну безодні, наче крізь пустелю;
10спас Він їх з руки ненависників, визволив їх з руки ворога.
11Вода покрила тих, які пригноблювали їх: жодного з них не залишилося.
12Тож повірили Його словам і заспівали Йому хвалу.
13Та швидко забули Його діла, не виконали Його настанов.
14І виявили свою жадобу в пустелі, випробовували Бога в безводній землі.
15І Він задовольнив їм їхнє бажання — послав насичення їхнім душам.
16У таборі вони викликали гнів Мойсея та Аарона — Господнього святого.
17І розступилася земля — поглинула Датана й покрила зборище Авірона.
18В їхньому зібранні спалахнув вогонь, — полум’я попалило грішників.
19І зробили теля на Хориві, і поклонилися вилитому ідолові.
20Проміняли свою славу на подобу теляти, що їсть траву.
21Забули Бога, Який їх спас, Який зробив велике в Єгипті,
22дивовижне — в землі Хама, страшне — на Червоному морі.
23І сказав Він, що їх вигубить… коли б не Мойсей, Його обранець, який став перед Ним під час побиття, щоб відвернути Його гнів, аби Він їх повністю не знищив.
24Та погордували бажаною землею, не повірили Його слову.
25Тож нарікали у своїх поселеннях, не послухалися Господнього голосу.
26І Він на них підняв Свою руку, щоби повалити їх у пустелі, —
27повалити їхнє потомство серед народів і розсіяти їх по країнах.
28І віддалися Веелфеґорові, — їли жертви для неживих.
29І прогнівили Його своїми вчинками, серед них поширилася пошесть.
30Та піднявся Фінеес, учинив примирення, — і спинилася пошесть.
31Йому зараховано це як праведність із роду в рід, навіки.
32Вони викликали Його гнів біля Води нарікання. І Мойсей через них постраждав,
33бо допекли його духові, і він сказав зайве своїми вустами.
34Вони не вигубили народів, про яких говорив їм Господь,
35а змішалися з народами і перейняли їхні вчинки.
36І служили їхнім ідолам, які стали для них спокусою.
37Своїх синів і своїх дочок вони принесли в жертву демонам, —
38проливали невинну кров, кров своїх синів і дочок, яких приносили в жертву божищам Ханаана; земля була осквернена кров’ю,
39опоганена їхніми ділами, — вони облудними були у своїх діяннях.
40Тож Господь запалав гнівом на Свій народ, відчув огиду до Свого спадку
41і передав їх у руки народів: над ними запанували ті, хто їх ненавидів.
42Їхні вороги гнобили їх, і вони впокорилися під їхню руку.
43Він часто визволяв їх, та вони завдавали прикрощів Йому своїми бажаннями — і зазнали приниження через свої беззаконня.
44Та, як їх гнобили, Він зглянувся над ними, коли почув їхні благання.
45І Він згадав Свій завіт, і розкаявся через Своє безмежне милосердя, —
46розбудив милосердя в усіх тих, хто їх тримав у полоні.
47Спаси нас, Господи, Боже наш, і збери нас з-поміж народів, щоб ми прославляли Твоє святе Ім’я, хвалилися Твоєю похвалою.
48Благословенний Господь, Бог Ізраїля, від віку й до віку! І весь народ скаже: Нехай буде так, хай так буде!
Currently Selected:
:
Highlight
Share
Copy
Want to have your highlights saved across all your devices? Sign up or sign in
© 2011, Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)