Дiї 14
14
1І трапилось, що в Іконії вкупі ввійшли вони до синагоги юдейської, і промовили так, що безліч юдеїв й огречених увірували.
2Невірні ж юдеї підбурили та роз’ятрили душі поган на братів. 3Та проте довгий час пробули вони там, промовляючи мужньо про Господа, що свідоцтво давав слову благодаті Своєї, і робив, щоб знамена та чуда чинились їхніми руками. 4А в місті народ поділився, і пристали одні до юдеїв, а інші тримались апостолів. 5Коли ж кинулися ті погани й юдеї з своїми старшими, щоб зневажити їх та камінням побити, 6то, дізнавшись про це, вони повтікали до міст лікаонських, до Лістри та Дервії, та в околиці їхні, 7і Євангелію там звіщали. 8А в Лістрі сидів один чоловік, безвладний на ноги, що кривий був з утроби своєї матері, і ніколи ходити не міг.
9Він слухав, як Павло говорив, який пильно на нього споглянув, і побачив, що має він віру вздоровленим бути, 10то голосом гучним промовив: Устань просто на ноги свої! А той скочив, і ходити почав... 11А люди, побачивши, що Павло вчинив, піднесли свій голос, говорячи по-лікаонському: Боги людям вподібнились, та до нас ось зійшли!... 12І Варнаву вони звали Зевсом, а Гермесом Павла, бо він провід мав у слові. 13А жрець Зевса, що святиня його перед містом була, припровадив бики та вінки до воріт, та й з народом приносити жертву хотів. 14Та коли про це почули апостоли Варнава й Павло, то роздерли одежі свої, та й кинулися між народ, кричачи 15та говорячи: Що це робите, люди? Таж і ми такі самі смертельні, подібні вам люди, і благовістимо вам, від оцих ось марнот навернутись до Бога Живого, що створив небо й землю, і море, і все, що в них є. 16За минулих родів попустив Він усім народам, щоб ходили стежками своїми, 17але не зоставив Себе Він без свідчення, добро чинячи: подавав нам із неба дощі та врожайні часи, та наповнював їжею й радощами серця наші. 18І, говорячи це, заледве спинили народ не приносити їм жертов. 19А з Антіохії та з Іконії посходились юдеї, і, підбуривши натовп, камінням побили Павла, та й за місто геть виволікли, мавши думку, що вмер він...
20Коли ж учні його оточили, то він устав, та й вернувся до міста. А наступного дня він відбув із Варнавою в Дервію. 21І, як звістили Євангелію тому містові, і учнів багато придбали, вони повернулися в Лістру, та в Іконію, та в Антіохію, 22душі учнів зміцняючи, просячи перебувати в вірі, та навчаючи, що через великі утиски треба нам входити у Боже Царство. 23І рукопоклали їм пресвітерів по Церквах, і помолилися з постом та й їх передали Господеві, в Якого ввірували. 24Як вони ж перейшли Пісідію, прибули в Памфілію; 25і, звістивши Господнє Слово в Пергії, вони в Атталію ввійшли, 26а звідти поплинули в Антіохію, звідки були благодаті Божій віддані на діло, що його й закінчили. 27А прибувши та скликавши Церкву, вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними, і що відкрив двері і віри поганам. 28І перебували вони немалий час із учнями.
Currently Selected:
Дiї 14: UBIO
Highlight
Share
Copy
Want to have your highlights saved across all your devices? Sign up or sign in
British and Foreign Bible Society 1962
Дiї 14
14
1І трапилось, що в Іконії вкупі ввійшли вони до синагоги юдейської, і промовили так, що безліч юдеїв й огречених увірували.
2Невірні ж юдеї підбурили та роз’ятрили душі поган на братів. 3Та проте довгий час пробули вони там, промовляючи мужньо про Господа, що свідоцтво давав слову благодаті Своєї, і робив, щоб знамена та чуда чинились їхніми руками. 4А в місті народ поділився, і пристали одні до юдеїв, а інші тримались апостолів. 5Коли ж кинулися ті погани й юдеї з своїми старшими, щоб зневажити їх та камінням побити, 6то, дізнавшись про це, вони повтікали до міст лікаонських, до Лістри та Дервії, та в околиці їхні, 7і Євангелію там звіщали. 8А в Лістрі сидів один чоловік, безвладний на ноги, що кривий був з утроби своєї матері, і ніколи ходити не міг.
9Він слухав, як Павло говорив, який пильно на нього споглянув, і побачив, що має він віру вздоровленим бути, 10то голосом гучним промовив: Устань просто на ноги свої! А той скочив, і ходити почав... 11А люди, побачивши, що Павло вчинив, піднесли свій голос, говорячи по-лікаонському: Боги людям вподібнились, та до нас ось зійшли!... 12І Варнаву вони звали Зевсом, а Гермесом Павла, бо він провід мав у слові. 13А жрець Зевса, що святиня його перед містом була, припровадив бики та вінки до воріт, та й з народом приносити жертву хотів. 14Та коли про це почули апостоли Варнава й Павло, то роздерли одежі свої, та й кинулися між народ, кричачи 15та говорячи: Що це робите, люди? Таж і ми такі самі смертельні, подібні вам люди, і благовістимо вам, від оцих ось марнот навернутись до Бога Живого, що створив небо й землю, і море, і все, що в них є. 16За минулих родів попустив Він усім народам, щоб ходили стежками своїми, 17але не зоставив Себе Він без свідчення, добро чинячи: подавав нам із неба дощі та врожайні часи, та наповнював їжею й радощами серця наші. 18І, говорячи це, заледве спинили народ не приносити їм жертов. 19А з Антіохії та з Іконії посходились юдеї, і, підбуривши натовп, камінням побили Павла, та й за місто геть виволікли, мавши думку, що вмер він...
20Коли ж учні його оточили, то він устав, та й вернувся до міста. А наступного дня він відбув із Варнавою в Дервію. 21І, як звістили Євангелію тому містові, і учнів багато придбали, вони повернулися в Лістру, та в Іконію, та в Антіохію, 22душі учнів зміцняючи, просячи перебувати в вірі, та навчаючи, що через великі утиски треба нам входити у Боже Царство. 23І рукопоклали їм пресвітерів по Церквах, і помолилися з постом та й їх передали Господеві, в Якого ввірували. 24Як вони ж перейшли Пісідію, прибули в Памфілію; 25і, звістивши Господнє Слово в Пергії, вони в Атталію ввійшли, 26а звідти поплинули в Антіохію, звідки були благодаті Божій віддані на діло, що його й закінчили. 27А прибувши та скликавши Церкву, вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними, і що відкрив двері і віри поганам. 28І перебували вони немалий час із учнями.
Currently Selected:
:
Highlight
Share
Copy
Want to have your highlights saved across all your devices? Sign up or sign in
British and Foreign Bible Society 1962