Буття 18
18
1І явився до нього Господь між дубами Мамре, а він сидів при вході в намет під час денної спеки.
2І він ізвів очі свої та й побачив: ось три Мужі стоять біля нього. І побачив, і вибіг із входу намету назустріч Їм, і вклонився до землі, 3та й промовив: Господи, коли тільки знайшов я милість в очах Твоїх, не проходь повз Свойого раба! 4Принесуть трохи води, і ноги Свої помийте, і спочиньте під деревом. 5І хай хліба шматок принесу я, а Ви підкріпіть серце Ваше. Потому підете, бо на те Ви йдете повз свойого раба. І сказали вони: Зроби так, як сказав. 6І Авраам поспішив до намету до Сарри й сказав: Візьми швидко три міри пшеничної муки, заміси, і зроби коржі. 7І побіг Авраам до товару, і взяв молоде та добре теля, і дав слузі, а той швидко його приготовив. 8І взяв масла й молока, та теля приготовлене, та й поклав перед Ними, а сам став біля Них під деревом. І їли Вони. 9І сказали до нього: Де Сарра, жінка твоя? А він відказав: Ось у наметі.
10І сказав один з Них: Я напевно вернуся до тебе за рік цього самого часу. І ось буде син у Сарри, жінки твоєї... А Сарра це чула при вході намету, що був за Ним. 11Авраам же та Сарра старі були, віку похилого. У Сарри перестало бувати звичайне жіноче. 12І засміялася Сарра в нутрі своїм, говорячи: Коли я зів’яла, то як станеться розкіш мені? Таж пан мій старий! 13І сказав Господь до Авраама: Чого то сміялася Сарра отак: Чи ж справді вроджу, коли я зостарілась? 14Чи для Господа є річ занадто трудна? На означений час Я вернуся до тебе за рік цього самого часу, Сарра ж тоді матиме сина. 15А Сарра відріклася, говорячи: Не сміялася я, бо боялась. Але Він відказав: Ні, таки сміялася ти! 16І повставали звідти ті Мужі, і поглянули на Содом, а Авраам пішов з Ними, щоб Їх відпровадити.
17А Господь сказав: Чи Я від Авраама втаю, що Я маю зробити? 18Бож Авраам справді стане народом великим та дужим, і в ньому поблагословляться всі народи землі! 19Бо вибрав Я його, щоб він наказав синам своїм і домові своєму по собі. І будуть вони дотримуватися дороги Господньої, щоб чинити справедливість та право, а то для того, щоб Господь здійснив на Авраамові, що сказав був про нього. 20І промовив Господь: Через те, що крик Содому й Гомори великий, і що гріх їхній став дуже тяжкий, 21зійду ж Я та й побачу, чи не вчинили вони так, як крик про них, що доходить до Мене, тоді їм загибіль, а як ні то побачу. 22І повернулися звідти ті Мужі, і пішли до Содому, а Авраам усе ще стояв перед Господнім лицем. 23І Авраам підійшов та й промовив: Чи погубиш також праведного з нечестивим?
24Може є п’ятдесят праведних у цьому місті, чи також вигубиш і не пробачиш цій місцевості ради п’ятидесяти тих праведних, що в ньому є? 25Не можна Тобі чинити так, щоб убити праведного з нечестивим, бо стане праведний як нечестивий, цього ж не можна Тобі! Чи ж Той, Хто всю землю судить, не вчинить правди? 26І промовив Господь: Коли Я в Содомі, у цьому місті, знайду п’ятдесят праведних, то вибачу цілій місцевості ради них. 27І відповів Авраам та й промовив: Оце я осмілився був говорити до Господа свого, а я порох та попіл. 28Може п’ятдесят тих праведних не матиме п’яти, чи Ти знищиш ціле місто через п’ятьох? І промовив Господь: Не знищу, коли там знайду сорок і п’ять! 29І промовив до Нього він ще, та й сказав: Може сорок там знайдеться? А Господь відказав: Не зроблю й ради сорока! 30І сказав Авраам: Хай не гніває це мого Господа, і нехай я скажу: Може тридцять там знайдеться? А Господь відказав: Не зроблю, коли й тридцять знайду там! 31І сказав Авраам: Оце я осмілився був говорити до Господа мого: Може двадцять там знайдеться? А Господь відказав: Не зроблю й ради двадцяти! 32І сказав Авраам: Хай не гніває це мого Господа, і нехай я скажу тільки разу цього: Може хоч десять там знайдеться? А Господь відказав: Не знищу й ради десятьох! 33І пішов Господь, як скінчив говорити до Авраама. А Авраам вернувся до свого місця.
Currently Selected:
Буття 18: UBIO
Highlight
Share
Copy
Want to have your highlights saved across all your devices? Sign up or sign in
British and Foreign Bible Society 1962
Буття 18
18
1І явився до нього Господь між дубами Мамре, а він сидів при вході в намет під час денної спеки.
2І він ізвів очі свої та й побачив: ось три Мужі стоять біля нього. І побачив, і вибіг із входу намету назустріч Їм, і вклонився до землі, 3та й промовив: Господи, коли тільки знайшов я милість в очах Твоїх, не проходь повз Свойого раба! 4Принесуть трохи води, і ноги Свої помийте, і спочиньте під деревом. 5І хай хліба шматок принесу я, а Ви підкріпіть серце Ваше. Потому підете, бо на те Ви йдете повз свойого раба. І сказали вони: Зроби так, як сказав. 6І Авраам поспішив до намету до Сарри й сказав: Візьми швидко три міри пшеничної муки, заміси, і зроби коржі. 7І побіг Авраам до товару, і взяв молоде та добре теля, і дав слузі, а той швидко його приготовив. 8І взяв масла й молока, та теля приготовлене, та й поклав перед Ними, а сам став біля Них під деревом. І їли Вони. 9І сказали до нього: Де Сарра, жінка твоя? А він відказав: Ось у наметі.
10І сказав один з Них: Я напевно вернуся до тебе за рік цього самого часу. І ось буде син у Сарри, жінки твоєї... А Сарра це чула при вході намету, що був за Ним. 11Авраам же та Сарра старі були, віку похилого. У Сарри перестало бувати звичайне жіноче. 12І засміялася Сарра в нутрі своїм, говорячи: Коли я зів’яла, то як станеться розкіш мені? Таж пан мій старий! 13І сказав Господь до Авраама: Чого то сміялася Сарра отак: Чи ж справді вроджу, коли я зостарілась? 14Чи для Господа є річ занадто трудна? На означений час Я вернуся до тебе за рік цього самого часу, Сарра ж тоді матиме сина. 15А Сарра відріклася, говорячи: Не сміялася я, бо боялась. Але Він відказав: Ні, таки сміялася ти! 16І повставали звідти ті Мужі, і поглянули на Содом, а Авраам пішов з Ними, щоб Їх відпровадити.
17А Господь сказав: Чи Я від Авраама втаю, що Я маю зробити? 18Бож Авраам справді стане народом великим та дужим, і в ньому поблагословляться всі народи землі! 19Бо вибрав Я його, щоб він наказав синам своїм і домові своєму по собі. І будуть вони дотримуватися дороги Господньої, щоб чинити справедливість та право, а то для того, щоб Господь здійснив на Авраамові, що сказав був про нього. 20І промовив Господь: Через те, що крик Содому й Гомори великий, і що гріх їхній став дуже тяжкий, 21зійду ж Я та й побачу, чи не вчинили вони так, як крик про них, що доходить до Мене, тоді їм загибіль, а як ні то побачу. 22І повернулися звідти ті Мужі, і пішли до Содому, а Авраам усе ще стояв перед Господнім лицем. 23І Авраам підійшов та й промовив: Чи погубиш також праведного з нечестивим?
24Може є п’ятдесят праведних у цьому місті, чи також вигубиш і не пробачиш цій місцевості ради п’ятидесяти тих праведних, що в ньому є? 25Не можна Тобі чинити так, щоб убити праведного з нечестивим, бо стане праведний як нечестивий, цього ж не можна Тобі! Чи ж Той, Хто всю землю судить, не вчинить правди? 26І промовив Господь: Коли Я в Содомі, у цьому місті, знайду п’ятдесят праведних, то вибачу цілій місцевості ради них. 27І відповів Авраам та й промовив: Оце я осмілився був говорити до Господа свого, а я порох та попіл. 28Може п’ятдесят тих праведних не матиме п’яти, чи Ти знищиш ціле місто через п’ятьох? І промовив Господь: Не знищу, коли там знайду сорок і п’ять! 29І промовив до Нього він ще, та й сказав: Може сорок там знайдеться? А Господь відказав: Не зроблю й ради сорока! 30І сказав Авраам: Хай не гніває це мого Господа, і нехай я скажу: Може тридцять там знайдеться? А Господь відказав: Не зроблю, коли й тридцять знайду там! 31І сказав Авраам: Оце я осмілився був говорити до Господа мого: Може двадцять там знайдеться? А Господь відказав: Не зроблю й ради двадцяти! 32І сказав Авраам: Хай не гніває це мого Господа, і нехай я скажу тільки разу цього: Може хоч десять там знайдеться? А Господь відказав: Не знищу й ради десятьох! 33І пішов Господь, як скінчив говорити до Авраама. А Авраам вернувся до свого місця.
Currently Selected:
:
Highlight
Share
Copy
Want to have your highlights saved across all your devices? Sign up or sign in
British and Foreign Bible Society 1962