До євреїв 12
12
1Тож і ми, мавши навколо себе велику таку хмару свідків, скиньмо всякий тягар та гріх, що обплутує нас, та й біжім з терпеливістю до боротьби, яка перед нами,
2дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри, що замість радости, яка була перед Ним, перетерпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого. 3Тож подумайте про Того, хто перетерпів такий перекір проти Себе від грішних, щоб ви не знемоглись, і не впали на душах своїх. 4Ви ще не змагались до крови, борючись проти гріха,
5і забули нагад, що говорить до вас, як синів: Мій сину, не нехтуй Господньої кари, і не знемагай, коли Він докоряє тобі. 6Бо Господь, кого любить, того Він карає, і б’є кожного сина, якого приймає! 7Коли терпите кару, то робить Бог вам, як синам. Хіба є такий син, що батько його не карає? 8А коли ви без кари, що спільна для всіх, то ви діти з перелюбу, а не сини. 9А до того, ми мали батьків, що карали наше тіло, і боялися їх, то чи ж не далеко більше повинні коритися ми Отцеві духів, щоб жити? 10Ті нас за короткого часу карали, як їм до вподоби було, Цей же на користь, щоб ми стали учасниками Його святости. 11Усяка кара в теперішній час не здається потіхою, але смутком, та згодом для навчених нею приносить мирний плід праведности! 12Тому то опущені руки й коліна знеможені випростуйте, 13і чиніть прості стежки ногам вашим, щоб кульгаве не збочило, але краще виправилось. 14Пильнуйте про мир зо всіма, і про святість, без якої ніхто не побачить Господа. 15Дивіться, щоб хто не зостався без Божої благодаті, щоб не виріс який гіркий корінь і не наробив непокою, і щоб багато-хто не опоганились тим. 16Щоб не був хто блудник чи безбожник, немов той Ісав, що своє перворідство віддав за поживу саму. 17Бо знаєте ви, що й після, як схотів він успадкувати благословення, відкинутий був, не знайшов бо був можливости до покаяння, хоч його із слізьми шукав. 18Бо ви не приступили до гори дотикальної та до палючого огню, і до хмари, і до темряви, та до бурі,
19і до сурмового звуку, і до голосу слів, що його ті, хто чув, просили, щоб більше не мовилось слово до них. 20Не могли бо вони того витримати, що наказано: Коли й звірина до гори доторкнеться, то буде камінням побита. 21І таке страшне те видіння було, що Мойсей проказав: Я боюся й тремчу!... 22Але ви приступили до гори Сіонської, і до міста Бога Живого, до Єрусалиму небесного, і до десятків тисяч Анголів, 23і до Церкви первороджених, на небі написаних, і до Судді всіх до Бога, і до духів удосконалених праведників, 24і до Посередника Нового Заповіту до Ісуса, і до покроплення крови, що краще промовляє, як Авелева. 25Глядіть, не відвертайтеся від того, хто промовляє. Бо як не повтікали вони, що зреклися того, хто звіщав на землі, то тим більше ми, якщо зрікаємся Того, Хто з неба звіщає, 26що голос Його захитав тоді землю, а тепер обіцяв та каже: Ще раз захитаю не тільки землею, але й небом. 27А ще раз визначає заміну захитаного, як створеного, щоб зосталися ті, хто непохитний. 28Отож ми, що приймаємо царство непохитне, нехай маємо благодать, що нею приємно служитимемо Богові з побожністю й зо страхом. 29Бо наш Бог то палючий огонь!
Currently Selected:
До євреїв 12: UBIO
Highlight
Share
Copy
Want to have your highlights saved across all your devices? Sign up or sign in
British and Foreign Bible Society 1962
До євреїв 12
12
1Тож і ми, мавши навколо себе велику таку хмару свідків, скиньмо всякий тягар та гріх, що обплутує нас, та й біжім з терпеливістю до боротьби, яка перед нами,
2дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри, що замість радости, яка була перед Ним, перетерпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого. 3Тож подумайте про Того, хто перетерпів такий перекір проти Себе від грішних, щоб ви не знемоглись, і не впали на душах своїх. 4Ви ще не змагались до крови, борючись проти гріха,
5і забули нагад, що говорить до вас, як синів: Мій сину, не нехтуй Господньої кари, і не знемагай, коли Він докоряє тобі. 6Бо Господь, кого любить, того Він карає, і б’є кожного сина, якого приймає! 7Коли терпите кару, то робить Бог вам, як синам. Хіба є такий син, що батько його не карає? 8А коли ви без кари, що спільна для всіх, то ви діти з перелюбу, а не сини. 9А до того, ми мали батьків, що карали наше тіло, і боялися їх, то чи ж не далеко більше повинні коритися ми Отцеві духів, щоб жити? 10Ті нас за короткого часу карали, як їм до вподоби було, Цей же на користь, щоб ми стали учасниками Його святости. 11Усяка кара в теперішній час не здається потіхою, але смутком, та згодом для навчених нею приносить мирний плід праведности! 12Тому то опущені руки й коліна знеможені випростуйте, 13і чиніть прості стежки ногам вашим, щоб кульгаве не збочило, але краще виправилось. 14Пильнуйте про мир зо всіма, і про святість, без якої ніхто не побачить Господа. 15Дивіться, щоб хто не зостався без Божої благодаті, щоб не виріс який гіркий корінь і не наробив непокою, і щоб багато-хто не опоганились тим. 16Щоб не був хто блудник чи безбожник, немов той Ісав, що своє перворідство віддав за поживу саму. 17Бо знаєте ви, що й після, як схотів він успадкувати благословення, відкинутий був, не знайшов бо був можливости до покаяння, хоч його із слізьми шукав. 18Бо ви не приступили до гори дотикальної та до палючого огню, і до хмари, і до темряви, та до бурі,
19і до сурмового звуку, і до голосу слів, що його ті, хто чув, просили, щоб більше не мовилось слово до них. 20Не могли бо вони того витримати, що наказано: Коли й звірина до гори доторкнеться, то буде камінням побита. 21І таке страшне те видіння було, що Мойсей проказав: Я боюся й тремчу!... 22Але ви приступили до гори Сіонської, і до міста Бога Живого, до Єрусалиму небесного, і до десятків тисяч Анголів, 23і до Церкви первороджених, на небі написаних, і до Судді всіх до Бога, і до духів удосконалених праведників, 24і до Посередника Нового Заповіту до Ісуса, і до покроплення крови, що краще промовляє, як Авелева. 25Глядіть, не відвертайтеся від того, хто промовляє. Бо як не повтікали вони, що зреклися того, хто звіщав на землі, то тим більше ми, якщо зрікаємся Того, Хто з неба звіщає, 26що голос Його захитав тоді землю, а тепер обіцяв та каже: Ще раз захитаю не тільки землею, але й небом. 27А ще раз визначає заміну захитаного, як створеного, щоб зосталися ті, хто непохитний. 28Отож ми, що приймаємо царство непохитне, нехай маємо благодать, що нею приємно служитимемо Богові з побожністю й зо страхом. 29Бо наш Бог то палючий огонь!
Currently Selected:
:
Highlight
Share
Copy
Want to have your highlights saved across all your devices? Sign up or sign in
British and Foreign Bible Society 1962