Вiд Луки 14
14
1І сталось, що Він у суботу ввійшов був до дому одного з фарисейських старшин, щоб хліба спожити, а вони назирали за Ним.
2І ото перед Ним був один чоловік, слабий на водянку. 3Ісус же озвався й сказав до законників та фарисеїв: Чи вздоровляти в суботу годиться чи ні? 4Вони ж мовчали. А Він, доторкнувшись, уздоровив його та відпустив... 5І сказав Він до них: Коли осел або віл котрогось із вас упаде до криниці, то хіба він не витягне зараз його дня суботнього? 6І вони не могли відповісти на це. 7А як Він спостеріг, як вони собі перші місця вибирали, то сказав до запрошених притчу:
8Коли хто покличе тебе на весілля, не сідай на першому місці, щоб не трапився хто поважніший за тебе з покликаних, 9і щоб той, хто покликав тебе та його, не прийшов і тобі не сказав: Поступися цьому місцем! І тоді ти із соромом станеш займати місце останнє... 10Але як ти будеш запрошений, то приходь, і сідай на останньому місці, щоб той, хто покликав тебе, підійшов і сказав тобі: Приятелю, сідай вище! Тоді буде честь тобі перед покликаними з тобою. 11Хто бо підноситься буде впокорений, а хто впокоряється той піднесеться. 12А тому, хто Його був покликав, сказав Він: Коли ти справляєш обід чи вечерю, не клич друзів своїх, ні братів своїх, ані своїх родичів, ні сусідів багатих, щоб так само й вони коли не запросили тебе, і буде взаємна відплата тобі. 13Але, як справляєш гостину, клич убогих, калік, кривих та сліпих, 14і будеш блаженний, бо не мають вони чим віддати тобі, віддасться ж тобі за воскресіння праведних! 15Як почув це один із отих, що сиділи з Ним при столі, то до Нього сказав: Блаженний, хто хліб споживатиме в Божому Царстві!
16Він же промовив до нього: Один чоловік спорядив був велику вечерю, і запросив багатьох. 17І послав він свого раба часу вечері сказати запрошеним: Ідіть, бо вже все наготовано. 18І зараз усі почали відмовлятися. Перший сказав йому: Поле купив я, і маю потребу піти та оглянути його. Прошу тебе, вибач мені! 19А другий сказав: Я купив собі п’ять пар волів, і йду спробувати їх. Прошу тебе, вибач мені! 20І знов інший сказав: Одружився ось я, і через те я не можу прибути. 21І вернувся той раб і панові своєму про все розповів. Розгнівавсь господар тоді, та й сказав до свого раба: Піди швидко на вулиці та на завулки міські, і приведи сюди вбогих, і калік, і сліпих, і кривих. 22І згодом раб повідомив: Пане, сталося так, як звелів ти, та місця є ще. 23І сказав пан рабові: Піди на дороги й на загороди, та й силуй прийти, щоб наповнився дім мій. 24Кажу бо я вам, що жаден із запрошених мужів тих не покуштує моєї вечері... Бо багато покликаних, та вибраних мало! 25Ішло ж з Ним багато людей. І, звернувшись, сказав Він до них:
26Коли хто приходить до Мене, і не зненавидить свого батька та матері, і дружини й дітей, і братів і сестер, а до того й своєї душі, той не може буть учнем Моїм! 27І хто свого хреста не несе, і не йде вслід за Мною, той не може бути учнем Моїм! 28Хто бо з вас, коли башту поставити хоче, перше не сяде й видатків не вирахує, чи має потрібне на виконання, 29щоб, коли покладе він основу, але докінчити не зможе, усі, хто побачить, не стали б сміятися з нього, 30говорячи: Чоловік цей почав будувати, але докінчити не міг... 31Або який цар, ідучи на війну супроти царя іншого, перше не сяде порадитися, чи спроможен він із десятьма тисячами стріти того, хто йде з двадцятьма тисячами проти нього? 32Коли ж ні, то, як той ще далеко, шле посольство до нього та й просить про мир. 33Так ото й кожен із вас, який не зречеться усього, що має, не може бути учнем Моїм. 34Сіль добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, чим приправити її? 35Ні на землю, ні на гній не потрібна вона, її геть викидають. Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!
Currently Selected:
Вiд Луки 14: UBIO
Highlight
Share
Copy
Want to have your highlights saved across all your devices? Sign up or sign in
British and Foreign Bible Society 1962
Вiд Луки 14
14
1І сталось, що Він у суботу ввійшов був до дому одного з фарисейських старшин, щоб хліба спожити, а вони назирали за Ним.
2І ото перед Ним був один чоловік, слабий на водянку. 3Ісус же озвався й сказав до законників та фарисеїв: Чи вздоровляти в суботу годиться чи ні? 4Вони ж мовчали. А Він, доторкнувшись, уздоровив його та відпустив... 5І сказав Він до них: Коли осел або віл котрогось із вас упаде до криниці, то хіба він не витягне зараз його дня суботнього? 6І вони не могли відповісти на це. 7А як Він спостеріг, як вони собі перші місця вибирали, то сказав до запрошених притчу:
8Коли хто покличе тебе на весілля, не сідай на першому місці, щоб не трапився хто поважніший за тебе з покликаних, 9і щоб той, хто покликав тебе та його, не прийшов і тобі не сказав: Поступися цьому місцем! І тоді ти із соромом станеш займати місце останнє... 10Але як ти будеш запрошений, то приходь, і сідай на останньому місці, щоб той, хто покликав тебе, підійшов і сказав тобі: Приятелю, сідай вище! Тоді буде честь тобі перед покликаними з тобою. 11Хто бо підноситься буде впокорений, а хто впокоряється той піднесеться. 12А тому, хто Його був покликав, сказав Він: Коли ти справляєш обід чи вечерю, не клич друзів своїх, ні братів своїх, ані своїх родичів, ні сусідів багатих, щоб так само й вони коли не запросили тебе, і буде взаємна відплата тобі. 13Але, як справляєш гостину, клич убогих, калік, кривих та сліпих, 14і будеш блаженний, бо не мають вони чим віддати тобі, віддасться ж тобі за воскресіння праведних! 15Як почув це один із отих, що сиділи з Ним при столі, то до Нього сказав: Блаженний, хто хліб споживатиме в Божому Царстві!
16Він же промовив до нього: Один чоловік спорядив був велику вечерю, і запросив багатьох. 17І послав він свого раба часу вечері сказати запрошеним: Ідіть, бо вже все наготовано. 18І зараз усі почали відмовлятися. Перший сказав йому: Поле купив я, і маю потребу піти та оглянути його. Прошу тебе, вибач мені! 19А другий сказав: Я купив собі п’ять пар волів, і йду спробувати їх. Прошу тебе, вибач мені! 20І знов інший сказав: Одружився ось я, і через те я не можу прибути. 21І вернувся той раб і панові своєму про все розповів. Розгнівавсь господар тоді, та й сказав до свого раба: Піди швидко на вулиці та на завулки міські, і приведи сюди вбогих, і калік, і сліпих, і кривих. 22І згодом раб повідомив: Пане, сталося так, як звелів ти, та місця є ще. 23І сказав пан рабові: Піди на дороги й на загороди, та й силуй прийти, щоб наповнився дім мій. 24Кажу бо я вам, що жаден із запрошених мужів тих не покуштує моєї вечері... Бо багато покликаних, та вибраних мало! 25Ішло ж з Ним багато людей. І, звернувшись, сказав Він до них:
26Коли хто приходить до Мене, і не зненавидить свого батька та матері, і дружини й дітей, і братів і сестер, а до того й своєї душі, той не може буть учнем Моїм! 27І хто свого хреста не несе, і не йде вслід за Мною, той не може бути учнем Моїм! 28Хто бо з вас, коли башту поставити хоче, перше не сяде й видатків не вирахує, чи має потрібне на виконання, 29щоб, коли покладе він основу, але докінчити не зможе, усі, хто побачить, не стали б сміятися з нього, 30говорячи: Чоловік цей почав будувати, але докінчити не міг... 31Або який цар, ідучи на війну супроти царя іншого, перше не сяде порадитися, чи спроможен він із десятьма тисячами стріти того, хто йде з двадцятьма тисячами проти нього? 32Коли ж ні, то, як той ще далеко, шле посольство до нього та й просить про мир. 33Так ото й кожен із вас, який не зречеться усього, що має, не може бути учнем Моїм. 34Сіль добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, чим приправити її? 35Ні на землю, ні на гній не потрібна вона, її геть викидають. Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!
Currently Selected:
:
Highlight
Share
Copy
Want to have your highlights saved across all your devices? Sign up or sign in
British and Foreign Bible Society 1962