Вiд Марка 12
12
1І почав Він у притчах до них промовляти: Насадив був один чоловік виноградника, муром обгородив, видовбав у ньому чавило, башту поставив, і віддав його винарям, та й пішов.
2А певного часу послав він раба до своїх винарів, щоб прийняти частину плоду з виноградника в тих винарів. 3Та вони схопили його та й побили, і відіслали ні з чим. 4І знову послав він до них раба іншого, та й того вони зранили в голову та зневажили. 5Тоді вислав він іншого, і того вони вбили. І багатьох іще інших, набили одних, а одних повбивали. 6І він мав ще одного, сина улюбленого. Наостанок послав і того він до них і сказав: Посоромляться сина мого! 7А ті винарі міркували собі: Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, і нашою спадщина буде! 8І вони схопили його та й убили, і викинули його за виноградник... 9Отож, що пан виноградника зробить? Він прибуде та й вигубить тих винарів, і віддасть виноградника іншим. 10Чи ви не читали в Писанні: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем! 11Від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших. 12І шукали Його, щоб схопити, але побоялись народу. Бо вони зрозуміли, що про них Він цю притчу сказав. І, лишивши Його, відійшли. 13І вони вислали деяких із фарисеїв та іродіянів до Нього, щоб зловити на слові Його.
14Ті ж прийшли та й говорять Йому: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і не зважаєш зовсім ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся, а наставляєш на Божу дорогу правдиво. Чи годиться давати податок для кесаря, чи ні? Давати нам, чи не давати? 15А Ісус, знавши їх лицемірство, сказав їм: Чого ви Мене випробовуєте? Принесіть Мені гріш податковий, щоб бачити. 16І принесли вони. А Він каже до них: Чий це образ і напис? Ті ж Йому відказали: Кесарів. 17Ісус тоді каже в відповідь їм: Віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже! І дивувалися з Нього вони... 18І прийшли до Нього ті саддукеї, що твердять, ніби нема воскресення, і запитали Його та сказали:
19Учителю, Мойсей написав нам: Як помре кому брат, і полишить дружину, а дитини не лишить, то нехай його брат візьме дружину його, та й відновить насіння для брата свого. 20Було сім братів. І перший взяв дружину й умер, не лишивши дітей. 21Другий теж її взяв та й помер, і він не лишив дітей. Так само і третій. 22І всі семеро не полишили дітей. А по всіх вмерла й жінка. 23А в воскресенні, як воскреснуть вони, то котрому із них вона дружиною буде? Бо семеро мали за дружину її. 24Ісус їм відказав: Чи ви не тому помиляєтесь, що не знаєте ані Писання, ані Божої сили? 25Бо як із мертвих воскреснуть, то не будуть женитись, ані заміж виходити, але будуть, немов Анголи ті на небі. 26Щождо мертвих, що воскреснуть, чи ж ви не читали в Мойсеєвій книзі, як при кущі сказав йому Бог, промовляючи: Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів, 27Бо Він є Бог не мертвих, а живих! Тим то ви помиляєтесь дуже. 28А один із тих книжників, що чув, як вони сперечались, та бачив, як добре Він відповідав їм, приступив та й спитався Його: Котра заповідь перша з усіх?
29Ісус відповів: Перша: Слухай, Ізраїлю: наш Господь Бог Бог єдиний. 30І: Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з цілої сили своєї! Це заповідь перша! 31А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе! Нема іншої більшої заповіді над оці! 32І сказав Йому книжник: Добре, Учителю! Ти поправді сказав, що Один Він, і нема іншого, окрім Нього, 33і що Любити Його всім серцем, і всім розумом, і всією душею, і з цілої сили, і що Любити свого ближнього, як самого себе, це важливіше за всі цілопалення й жертви! 34Ісус же, побачивши, що розумно той відповідь дав, промовив до нього: Ти недалеко від Божого Царства! І ніхто не насмілювався вже питати Його. 35Потому Ісус відповів і промовив, у храмі навчаючи: Як то книжники кажуть, що ніби Христос син Давидів?
36Адже той Давид Святим Духом сказав: Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм! 37Сам Давид Його Господом зве, як же Він йому син? І багато людей залюбки Його слухали. 38Він же казав у науці Своїй: Стережіться тих книжників, що люблять у довгих одежах проходжуватись, і привіти на ринках, 39і перші лавки в синагогах, і перші місця на прийняттях, 40що вдовині хати поїдають, і моляться довго напоказ, вони тяжче осудження приймуть! 41І сів Він навпроти скарбниці, і дививсь, як народ мідяки до скарбниці вкидає. І багато заможних укидали багато.
42І підійшла одна вбога вдовиця, і поклала дві лепті, цебто гріш. 43І покликав Він учнів Своїх та й промовив до них: Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю. 44Бо всі клали від лишка свого, а вона поклала з убозтва свого все, що мала, свій прожиток увесь...
Currently Selected:
Вiд Марка 12: UBIO
Highlight
Share
Copy
Want to have your highlights saved across all your devices? Sign up or sign in
British and Foreign Bible Society 1962
Вiд Марка 12
12
1І почав Він у притчах до них промовляти: Насадив був один чоловік виноградника, муром обгородив, видовбав у ньому чавило, башту поставив, і віддав його винарям, та й пішов.
2А певного часу послав він раба до своїх винарів, щоб прийняти частину плоду з виноградника в тих винарів. 3Та вони схопили його та й побили, і відіслали ні з чим. 4І знову послав він до них раба іншого, та й того вони зранили в голову та зневажили. 5Тоді вислав він іншого, і того вони вбили. І багатьох іще інших, набили одних, а одних повбивали. 6І він мав ще одного, сина улюбленого. Наостанок послав і того він до них і сказав: Посоромляться сина мого! 7А ті винарі міркували собі: Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, і нашою спадщина буде! 8І вони схопили його та й убили, і викинули його за виноградник... 9Отож, що пан виноградника зробить? Він прибуде та й вигубить тих винарів, і віддасть виноградника іншим. 10Чи ви не читали в Писанні: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем! 11Від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших. 12І шукали Його, щоб схопити, але побоялись народу. Бо вони зрозуміли, що про них Він цю притчу сказав. І, лишивши Його, відійшли. 13І вони вислали деяких із фарисеїв та іродіянів до Нього, щоб зловити на слові Його.
14Ті ж прийшли та й говорять Йому: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і не зважаєш зовсім ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся, а наставляєш на Божу дорогу правдиво. Чи годиться давати податок для кесаря, чи ні? Давати нам, чи не давати? 15А Ісус, знавши їх лицемірство, сказав їм: Чого ви Мене випробовуєте? Принесіть Мені гріш податковий, щоб бачити. 16І принесли вони. А Він каже до них: Чий це образ і напис? Ті ж Йому відказали: Кесарів. 17Ісус тоді каже в відповідь їм: Віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже! І дивувалися з Нього вони... 18І прийшли до Нього ті саддукеї, що твердять, ніби нема воскресення, і запитали Його та сказали:
19Учителю, Мойсей написав нам: Як помре кому брат, і полишить дружину, а дитини не лишить, то нехай його брат візьме дружину його, та й відновить насіння для брата свого. 20Було сім братів. І перший взяв дружину й умер, не лишивши дітей. 21Другий теж її взяв та й помер, і він не лишив дітей. Так само і третій. 22І всі семеро не полишили дітей. А по всіх вмерла й жінка. 23А в воскресенні, як воскреснуть вони, то котрому із них вона дружиною буде? Бо семеро мали за дружину її. 24Ісус їм відказав: Чи ви не тому помиляєтесь, що не знаєте ані Писання, ані Божої сили? 25Бо як із мертвих воскреснуть, то не будуть женитись, ані заміж виходити, але будуть, немов Анголи ті на небі. 26Щождо мертвих, що воскреснуть, чи ж ви не читали в Мойсеєвій книзі, як при кущі сказав йому Бог, промовляючи: Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів, 27Бо Він є Бог не мертвих, а живих! Тим то ви помиляєтесь дуже. 28А один із тих книжників, що чув, як вони сперечались, та бачив, як добре Він відповідав їм, приступив та й спитався Його: Котра заповідь перша з усіх?
29Ісус відповів: Перша: Слухай, Ізраїлю: наш Господь Бог Бог єдиний. 30І: Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з цілої сили своєї! Це заповідь перша! 31А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе! Нема іншої більшої заповіді над оці! 32І сказав Йому книжник: Добре, Учителю! Ти поправді сказав, що Один Він, і нема іншого, окрім Нього, 33і що Любити Його всім серцем, і всім розумом, і всією душею, і з цілої сили, і що Любити свого ближнього, як самого себе, це важливіше за всі цілопалення й жертви! 34Ісус же, побачивши, що розумно той відповідь дав, промовив до нього: Ти недалеко від Божого Царства! І ніхто не насмілювався вже питати Його. 35Потому Ісус відповів і промовив, у храмі навчаючи: Як то книжники кажуть, що ніби Христос син Давидів?
36Адже той Давид Святим Духом сказав: Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм! 37Сам Давид Його Господом зве, як же Він йому син? І багато людей залюбки Його слухали. 38Він же казав у науці Своїй: Стережіться тих книжників, що люблять у довгих одежах проходжуватись, і привіти на ринках, 39і перші лавки в синагогах, і перші місця на прийняттях, 40що вдовині хати поїдають, і моляться довго напоказ, вони тяжче осудження приймуть! 41І сів Він навпроти скарбниці, і дививсь, як народ мідяки до скарбниці вкидає. І багато заможних укидали багато.
42І підійшла одна вбога вдовиця, і поклала дві лепті, цебто гріш. 43І покликав Він учнів Своїх та й промовив до них: Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю. 44Бо всі клали від лишка свого, а вона поклала з убозтва свого все, що мала, свій прожиток увесь...
Currently Selected:
:
Highlight
Share
Copy
Want to have your highlights saved across all your devices? Sign up or sign in
British and Foreign Bible Society 1962