Вiд Марка 14
14
1За два ж дні була Пасха й Опрісноки. А первосвященики й книжники стали шукати, як би підступом взяти Його та забити.
2Вони говорили: Та не в свято, щоб бува колотнеча в народі не сталась. 3Коли ж Ісус був у Віфанії, у домі Симона, на проказу слабого, і сидів при столі, підійшла одна жінка, алябастрову пляшечку маючи щирого нардового дуже цінного мира. І розбила вона алябастрову пляшечку, і вилила миро на голову Йому! 4А дехто обурювались між собою й казали: Нащо таке марнотратство на миро? 5Бо можна було б це миро продати більше, як за три сотні динаріїв, і вбогим роздати. І нарікали на неї. 6Ісус же сказав: Залишіть її! Чого прикрість їй робите? Вона добрий учинок зробила Мені. 7Бо вбогих ви маєте завжди з собою, і коли схочете, можете їм робити добро, Мене ж не постійно ви маєте. 8Що могла, те зробила вона: заздалегідь намастила Моє тіло на похорон... 9Поправді кажу вам: де тільки ця Євангелія проповідувана буде в цілому світі, на пам’ятку їй буде сказане й те, що зробила вона! 10Юда ж Іскаріотський, один із Дванадцятьох, подався до первосвящеників, щоб їм Його видати. 11А вони, як почули, зраділи, і обіцяли йому срібняків за те дати. І він став вишукувати, як би слушного часу їм видати Його. 12А першого дня Опрісноків, коли пасху приношено в жертву, сказали Йому Його учні: Куди хочеш, щоб пішли й приготували ми Тобі пасху спожити?
13І посилає Він двох із Своїх учнів, і каже до них: Підіть до міста, і стріне вас чоловік, що нестиме в глекові воду, то йдіть за ним. 14І там, куди він увійде, скажіть до господаря дому: Учитель питає: Де кімната Моя, в якій Я споживу зо Своїми учнями пасху? 15І він вам покаже великую горницю, вистелену та готову: там приготуйте для нас. 16І учні пішли, і до міста прийшли, і знайшли, як Він їм сказав, і зачали вони пасху готувати. 17А коли настав вечір, Він приходить із Дванадцятьма. 18І як сиділи вони при столі й споживали, промовив Ісус: Поправді кажу вам, що один з-поміж вас, який споживає зо Мною, видасть Мене... 19Вони зачали сумувати, і один по одному питати Його: Чи не я? 20А Він їм сказав: Один із Дванадцятьох, що в миску мачає зо Мною... 21Людський Син справді йде, як про Нього написано; та горе тому чоловікові, що видасть він Людського Сина! Було б краще тому чоловікові, коли б він не родився!... 22Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і дав їм, і сказав: Прийміть, споживайте, це тіло Моє! 23І взяв Він чашу, і, вчинивши подяку, подав їм, і пили з неї всі. 24І промовив до них: Це кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається. 25Поправді кажу вам, що віднині не питиму Я від плоду виноградного до того дня, як новим буду пити його в Царстві Божім! 26А коли відспівали вони, на гору Оливну пішли. 27Промовляє тоді їм Ісус: Усі ви спокуситесь ночі цієї, як написано: Уражу пастиря, і розпорошаться вівці! 28По воскресенні ж Своїм Я вас випереджу в Галілеї. 29І відізвався до Нього Петро: Хоч спокусяться й усі, та не я! 30Ісус же йому відказав: Поправді кажу тобі, що сьогодні, цієї ось ночі, перше ніж заспіває півень двічі, відречешся ти тричі від Мене! 31А він ще сильніш запевняв: Коли б мені й умерти з Тобою, я не відречуся Тебе! Так же само сказали й усі... 32І приходять вони до місцевости, на ім’я Гефсиманія, і каже Він учням Своїм: Посидьте ви тут, поки Я помолюся.
33І, взявши з Собою Петра, і Якова та Івана, Він зачав сумувати й тужити... 34І сказав Він до них: Обгорнена сумом смертельним душа Моя! Залишіться тут і пильнуйте! 35І Він відійшов трохи далі, припав до землі, та й благав, щоб, як можна, минула Його ця година. 36І благав Він: Авва-Отче, Тобі все можливе: пронеси мимо Мене цю чашу!... А проте, не чого хочу Я, але чого Ти... 37І вернувся, і знайшов їх, що спали, та й каже Петрові: Симоне, спиш ти? Однієї години не зміг попильнувати? 38Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу, бадьорий бо дух, але немічне тіло! 39І знову пішов і молився, те саме промовивши слово. 40А вернувшись, ізнову знайшов їх, що спали, бо зважніли їм очі були. І не знали вони, що Йому відказати... 41І вернувсь Він утретє, та й каже до них: Ви ще далі спите й спочиваєте? Скінчено, надійшла та година: у руки грішникам ось видається Син Людський!... 42Уставайте, ходім, ось наблизивсь Мій зрадник... 43І зараз, як Він ще говорив, прийшов Юда, один із Дванадцятьох, а з ним люди з мечами та киями від первосвящеників, і книжників, і старших.
44А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: Кого я поцілую, то Він, беріть Його, і обережно ведіть. 45І, прийшовши, підійшов він негайно та й каже: Учителю! І поцілував Його... 46Вони ж руки свої наклали на Нього, і схопили Його. 47А один із тих, що стояли навколо, меча вихопив та й рубонув раба первосвященика, і відтяв йому вухо. 48А Ісус їм промовив у відповідь: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями, щоб узяти Мене. 49Я щодня був із вами у храмі, навчаючи, і Мене не взяли ви. Але, щоб збулися Писання. 50Тоді всі полишили Його й повтікали... 51Один же юнак, по нагому загорнений у покривало, ішов услід за Ним. І хапають його. 52Але він, покривало покинувши, утік нагий. 53А Ісуса вони повели до первосвященика. І зійшлися всі первосвященики й старші та книжники.
54Петро ж здалека йшов услід за Ним до середини двору первосвященика; і сидів він із службою, і грівсь при огні. 55А первосвященики та ввесь синедріон шукали посвідчення на Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть, і не знаходили. 56Бо багато-хто свідчив фальшиво на Нього, але не було згідних свідчень. 57Тоді деякі встали, і кривосвідчили супроти Нього й казали: 58Ми чули, як Він говорив: Я зруйную цей храм рукотворний, і за три дні збудую інший, нерукотворний. 59Але й так не було їхнє свідчення згідне. 60Тоді встав насередині первосвященик, та й Ісуса спитав і сказав: Ти нічого не відповідаєш, що свідчать вони проти Тебе? 61Він же мовчав, і нічого не відповідав. Первосвященик ізнову спитав Його, до Нього говорячи: Чи Христос Ти, Син Благословенного? 62А Ісус відказав: Я! І побачите ви Сина Людського, що сидітиме по правиці сили Божої, і на хмарах небесних приходитиме! 63Роздер тоді первосвященик одежу свою та й сказав: На що нам ще свідки потрібні? 64Ви чули цю богозневагу. Як вам здається? Вони ж усі присудили, що Він умерти повинен... 65Тоді деякі стали плювати на Нього, і закривати обличчя Йому, і бити Його та казати Йому: Пророкуй! Служба теж Його била по щоках... 66А коли Петро був на подвір’ї надолі, приходить одна із служниць первосвященика,
67і як Петра вона вгледіла, що грівся, подивилась на нього та й каже: І ти був із Ісусом Назарянином! 68Він же відрікся, говорячи: Не відаю, і не розумію, що кажеш... І вийшов назовні, на переддвір’я. І заспівав тоді півень. 69Служниця ж, коли його вгледіла, стала знов говорити приявним: Цей із них! 70І він знову відрікся. Незабаром же знов говорили приявні Петрові: Поправді, ти з них, бо ти галілеянин. Та й мова твоя така сама. 71А він став клястись та божитись: Не знаю Цього Чоловіка, про Якого говорите ви! 72І заспівав півень хвилі тієї подруге. І згадав Петро слово, що Ісус був промовив йому: Перше ніж заспіває півень двічі, відречешся ти тричі від Мене. І кинувся він, та й плакати став...
Currently Selected:
Вiд Марка 14: UBIO
Highlight
Share
Copy
Want to have your highlights saved across all your devices? Sign up or sign in
British and Foreign Bible Society 1962
Вiд Марка 14
14
1За два ж дні була Пасха й Опрісноки. А первосвященики й книжники стали шукати, як би підступом взяти Його та забити.
2Вони говорили: Та не в свято, щоб бува колотнеча в народі не сталась. 3Коли ж Ісус був у Віфанії, у домі Симона, на проказу слабого, і сидів при столі, підійшла одна жінка, алябастрову пляшечку маючи щирого нардового дуже цінного мира. І розбила вона алябастрову пляшечку, і вилила миро на голову Йому! 4А дехто обурювались між собою й казали: Нащо таке марнотратство на миро? 5Бо можна було б це миро продати більше, як за три сотні динаріїв, і вбогим роздати. І нарікали на неї. 6Ісус же сказав: Залишіть її! Чого прикрість їй робите? Вона добрий учинок зробила Мені. 7Бо вбогих ви маєте завжди з собою, і коли схочете, можете їм робити добро, Мене ж не постійно ви маєте. 8Що могла, те зробила вона: заздалегідь намастила Моє тіло на похорон... 9Поправді кажу вам: де тільки ця Євангелія проповідувана буде в цілому світі, на пам’ятку їй буде сказане й те, що зробила вона! 10Юда ж Іскаріотський, один із Дванадцятьох, подався до первосвящеників, щоб їм Його видати. 11А вони, як почули, зраділи, і обіцяли йому срібняків за те дати. І він став вишукувати, як би слушного часу їм видати Його. 12А першого дня Опрісноків, коли пасху приношено в жертву, сказали Йому Його учні: Куди хочеш, щоб пішли й приготували ми Тобі пасху спожити?
13І посилає Він двох із Своїх учнів, і каже до них: Підіть до міста, і стріне вас чоловік, що нестиме в глекові воду, то йдіть за ним. 14І там, куди він увійде, скажіть до господаря дому: Учитель питає: Де кімната Моя, в якій Я споживу зо Своїми учнями пасху? 15І він вам покаже великую горницю, вистелену та готову: там приготуйте для нас. 16І учні пішли, і до міста прийшли, і знайшли, як Він їм сказав, і зачали вони пасху готувати. 17А коли настав вечір, Він приходить із Дванадцятьма. 18І як сиділи вони при столі й споживали, промовив Ісус: Поправді кажу вам, що один з-поміж вас, який споживає зо Мною, видасть Мене... 19Вони зачали сумувати, і один по одному питати Його: Чи не я? 20А Він їм сказав: Один із Дванадцятьох, що в миску мачає зо Мною... 21Людський Син справді йде, як про Нього написано; та горе тому чоловікові, що видасть він Людського Сина! Було б краще тому чоловікові, коли б він не родився!... 22Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і дав їм, і сказав: Прийміть, споживайте, це тіло Моє! 23І взяв Він чашу, і, вчинивши подяку, подав їм, і пили з неї всі. 24І промовив до них: Це кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається. 25Поправді кажу вам, що віднині не питиму Я від плоду виноградного до того дня, як новим буду пити його в Царстві Божім! 26А коли відспівали вони, на гору Оливну пішли. 27Промовляє тоді їм Ісус: Усі ви спокуситесь ночі цієї, як написано: Уражу пастиря, і розпорошаться вівці! 28По воскресенні ж Своїм Я вас випереджу в Галілеї. 29І відізвався до Нього Петро: Хоч спокусяться й усі, та не я! 30Ісус же йому відказав: Поправді кажу тобі, що сьогодні, цієї ось ночі, перше ніж заспіває півень двічі, відречешся ти тричі від Мене! 31А він ще сильніш запевняв: Коли б мені й умерти з Тобою, я не відречуся Тебе! Так же само сказали й усі... 32І приходять вони до місцевости, на ім’я Гефсиманія, і каже Він учням Своїм: Посидьте ви тут, поки Я помолюся.
33І, взявши з Собою Петра, і Якова та Івана, Він зачав сумувати й тужити... 34І сказав Він до них: Обгорнена сумом смертельним душа Моя! Залишіться тут і пильнуйте! 35І Він відійшов трохи далі, припав до землі, та й благав, щоб, як можна, минула Його ця година. 36І благав Він: Авва-Отче, Тобі все можливе: пронеси мимо Мене цю чашу!... А проте, не чого хочу Я, але чого Ти... 37І вернувся, і знайшов їх, що спали, та й каже Петрові: Симоне, спиш ти? Однієї години не зміг попильнувати? 38Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу, бадьорий бо дух, але немічне тіло! 39І знову пішов і молився, те саме промовивши слово. 40А вернувшись, ізнову знайшов їх, що спали, бо зважніли їм очі були. І не знали вони, що Йому відказати... 41І вернувсь Він утретє, та й каже до них: Ви ще далі спите й спочиваєте? Скінчено, надійшла та година: у руки грішникам ось видається Син Людський!... 42Уставайте, ходім, ось наблизивсь Мій зрадник... 43І зараз, як Він ще говорив, прийшов Юда, один із Дванадцятьох, а з ним люди з мечами та киями від первосвящеників, і книжників, і старших.
44А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: Кого я поцілую, то Він, беріть Його, і обережно ведіть. 45І, прийшовши, підійшов він негайно та й каже: Учителю! І поцілував Його... 46Вони ж руки свої наклали на Нього, і схопили Його. 47А один із тих, що стояли навколо, меча вихопив та й рубонув раба первосвященика, і відтяв йому вухо. 48А Ісус їм промовив у відповідь: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями, щоб узяти Мене. 49Я щодня був із вами у храмі, навчаючи, і Мене не взяли ви. Але, щоб збулися Писання. 50Тоді всі полишили Його й повтікали... 51Один же юнак, по нагому загорнений у покривало, ішов услід за Ним. І хапають його. 52Але він, покривало покинувши, утік нагий. 53А Ісуса вони повели до первосвященика. І зійшлися всі первосвященики й старші та книжники.
54Петро ж здалека йшов услід за Ним до середини двору первосвященика; і сидів він із службою, і грівсь при огні. 55А первосвященики та ввесь синедріон шукали посвідчення на Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть, і не знаходили. 56Бо багато-хто свідчив фальшиво на Нього, але не було згідних свідчень. 57Тоді деякі встали, і кривосвідчили супроти Нього й казали: 58Ми чули, як Він говорив: Я зруйную цей храм рукотворний, і за три дні збудую інший, нерукотворний. 59Але й так не було їхнє свідчення згідне. 60Тоді встав насередині первосвященик, та й Ісуса спитав і сказав: Ти нічого не відповідаєш, що свідчать вони проти Тебе? 61Він же мовчав, і нічого не відповідав. Первосвященик ізнову спитав Його, до Нього говорячи: Чи Христос Ти, Син Благословенного? 62А Ісус відказав: Я! І побачите ви Сина Людського, що сидітиме по правиці сили Божої, і на хмарах небесних приходитиме! 63Роздер тоді первосвященик одежу свою та й сказав: На що нам ще свідки потрібні? 64Ви чули цю богозневагу. Як вам здається? Вони ж усі присудили, що Він умерти повинен... 65Тоді деякі стали плювати на Нього, і закривати обличчя Йому, і бити Його та казати Йому: Пророкуй! Служба теж Його била по щоках... 66А коли Петро був на подвір’ї надолі, приходить одна із служниць первосвященика,
67і як Петра вона вгледіла, що грівся, подивилась на нього та й каже: І ти був із Ісусом Назарянином! 68Він же відрікся, говорячи: Не відаю, і не розумію, що кажеш... І вийшов назовні, на переддвір’я. І заспівав тоді півень. 69Служниця ж, коли його вгледіла, стала знов говорити приявним: Цей із них! 70І він знову відрікся. Незабаром же знов говорили приявні Петрові: Поправді, ти з них, бо ти галілеянин. Та й мова твоя така сама. 71А він став клястись та божитись: Не знаю Цього Чоловіка, про Якого говорите ви! 72І заспівав півень хвилі тієї подруге. І згадав Петро слово, що Ісус був промовив йому: Перше ніж заспіває півень двічі, відречешся ти тричі від Мене. І кинувся він, та й плакати став...
Currently Selected:
:
Highlight
Share
Copy
Want to have your highlights saved across all your devices? Sign up or sign in
British and Foreign Bible Society 1962