Приповiстi 1
1
1Приповісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого,
2щоб пізнати премудрість і карність, щоб зрозуміти розсудні слова, 3щоб прийняти напоумлення мудрости, праведности, і права й простоти, 4щоб мудрости дати простодушним, юнакові пізнання й розважність. 5Хай послухає мудрий і примножить науку, а розумний здобуде хай мудрих думок, 6щоб пізнати ту приповість та загадкове говорення, слова мудреців та їхні загадки. 7Страх Господній початок премудрости, нерозумні погорджують мудрістю та напучуванням.
8Послухай, мій сину, напучення батька свого, і не відкидай науки матері своєї, 9вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикраса на шию твою. 10Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, то з ними не згоджуйся ти!
11Якщо скажуть вони: Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричинно засядьмо на неповинного, 12живих поковтаймо ми їх, як шеол, та здорових, як тих, які сходять до гробу! 13Ми знайдемо всіляке багатство цінне, переповнимо здобиччю наші хати. 14Жеребок свій ти кинеш із нами, буде саква одна для всіх нас, 15сину мій, не ходи ти дорогою з ними, спини ногу свою від їхньої стежки, 16бо біжать їхні ноги на зло, і поспішають, щоб кров проливати! 17Бож надармо поставлена сітка на очах усього крилатого: 18то вони на кров власну чатують, засідають на душу свою! 19Такі то дороги усіх, хто заздрий чужого добра: воно бере душу свого власника! 20Кличе мудрість на вулиці, на площах свій голос дає,
21на шумливих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова свої: 22Доки ви, нерозумні, глупоту любитимете? Аж доки насмішники будуть кохатись собі в глузуванні, а безглузді ненавидіти будуть знання? 23Зверніться но ви до картання мого, ось я виллю вам духа свого, сповіщу вам слова свої! 24Бо кликала я, та відмовились ви, простягла була руку свою, та ніхто не прислухувався! 25І всю раду мою ви відкинули, картання ж мого не схотіли! 26Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміхатися буду, як прийде ваш страх. 27Коли прийде ваш страх, немов вихор, і привалиться ваше нещастя, мов буря, як прийде недоля та утиск на вас, 28тоді кликати будуть мене, але не відповім, будуть шукати мене, та не знайдуть мене, 29за те, що науку зненавиділи, і не вибрали страху Господнього, 30не хотіли поради моєї, погорджували всіма моїми докорами! 31І тому хай їдять вони з плоду дороги своєї, а з порад своїх хай насищаються, 32бо відступство безумних заб’є їх, і безпечність безтямних їх вигубить! 33А хто мене слухає, той буде жити безпечно, і буде спокійний від страху перед злом!
Currently Selected:
Приповiстi 1: UBIO
Highlight
Share
Copy
Want to have your highlights saved across all your devices? Sign up or sign in
British and Foreign Bible Society 1962
Приповiстi 1
1
1Приповісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого,
2щоб пізнати премудрість і карність, щоб зрозуміти розсудні слова, 3щоб прийняти напоумлення мудрости, праведности, і права й простоти, 4щоб мудрости дати простодушним, юнакові пізнання й розважність. 5Хай послухає мудрий і примножить науку, а розумний здобуде хай мудрих думок, 6щоб пізнати ту приповість та загадкове говорення, слова мудреців та їхні загадки. 7Страх Господній початок премудрости, нерозумні погорджують мудрістю та напучуванням.
8Послухай, мій сину, напучення батька свого, і не відкидай науки матері своєї, 9вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикраса на шию твою. 10Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, то з ними не згоджуйся ти!
11Якщо скажуть вони: Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричинно засядьмо на неповинного, 12живих поковтаймо ми їх, як шеол, та здорових, як тих, які сходять до гробу! 13Ми знайдемо всіляке багатство цінне, переповнимо здобиччю наші хати. 14Жеребок свій ти кинеш із нами, буде саква одна для всіх нас, 15сину мій, не ходи ти дорогою з ними, спини ногу свою від їхньої стежки, 16бо біжать їхні ноги на зло, і поспішають, щоб кров проливати! 17Бож надармо поставлена сітка на очах усього крилатого: 18то вони на кров власну чатують, засідають на душу свою! 19Такі то дороги усіх, хто заздрий чужого добра: воно бере душу свого власника! 20Кличе мудрість на вулиці, на площах свій голос дає,
21на шумливих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова свої: 22Доки ви, нерозумні, глупоту любитимете? Аж доки насмішники будуть кохатись собі в глузуванні, а безглузді ненавидіти будуть знання? 23Зверніться но ви до картання мого, ось я виллю вам духа свого, сповіщу вам слова свої! 24Бо кликала я, та відмовились ви, простягла була руку свою, та ніхто не прислухувався! 25І всю раду мою ви відкинули, картання ж мого не схотіли! 26Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміхатися буду, як прийде ваш страх. 27Коли прийде ваш страх, немов вихор, і привалиться ваше нещастя, мов буря, як прийде недоля та утиск на вас, 28тоді кликати будуть мене, але не відповім, будуть шукати мене, та не знайдуть мене, 29за те, що науку зненавиділи, і не вибрали страху Господнього, 30не хотіли поради моєї, погорджували всіма моїми докорами! 31І тому хай їдять вони з плоду дороги своєї, а з порад своїх хай насищаються, 32бо відступство безумних заб’є їх, і безпечність безтямних їх вигубить! 33А хто мене слухає, той буде жити безпечно, і буде спокійний від страху перед злом!
Currently Selected:
:
Highlight
Share
Copy
Want to have your highlights saved across all your devices? Sign up or sign in
British and Foreign Bible Society 1962