Приповiстi 17
17
1Ліпший черствий кусок зо спокоєм, ніж дім, повний учти м’ясної зо сваркою.
2Раб розумний панує над сином безпутнім, і серед братів він поділить спадок.
3Для срібла топильна посудина, а горно для золота, Господь же серця випробовує.
4Лиходій слухається уст безбожних, слухає неправдомов язика лиходійного.
5Хто сміється з убогого, той ображає свого Творця, хто радіє з нещастя, не буде такий без вини.
6Корона для старших онуки, а пишнота дітей їхні батьки.
7Не пристойна безумному мова поважна, а тим більше шляхетному мова брехлива.
8Хабар в очах його власника самоцвіт: до всього, до чого повернеться, буде щастити йому.
9Хто шукає любови провину ховає, хто ж про неї повторює, розгонює друзів.
10На розумного більше впливає одне остереження, як на глупака сто ударів.
11Злий шукає лише неслухняности, та вісник жорстокий на нього пошлеться.
12Ліпше спіткати обездітнену ведмедицю, що кидається на людину, аніж нерозумного в глупоті його.
13Хто відплачує злом за добро, не відступить лихе з його дому.
14Почин сварки то прорив води, тому перед вибухом сварки покинь ти її!
15Хто оправдує несправедливого, і хто засуджує праведного, обидва вони Господеві огидні.
16Нащо ті гроші в руці нерозумного, щоб мудрість купити, як мозку нема?
17Правдивий друг любить за всякого часу, в недолі ж він робиться братом.
18Людина, позбавлена розуму, ручиться, поруку дає за друга свого.
19Хто сварку кохає, той любить гріх; хто ж підвищує уста свої, той шукає нещастя.
20Людина лукавого серця не знайде добра, хто ж лукавить своїм язиком, упаде в зло.
21Хто родить безумного, родить на смуток собі, і не потішиться батько безглуздого.
22Серце радісне добре лікує, а пригноблений дух сушить кості.
23Безбожний таємно бере хабара, щоб зігнути путі правосуддя.
24З обличчям розумного мудрість, а очі глупця аж на кінці землі.
25Нерозумний син смуток для батька, для своєї ж родительки гіркість.
26Не добре карати справедливого, бити шляхетних за щирість!
27Хто слова свої стримує, той знає пізнання, і холоднокровний розумна людина.
28І глупак, як мовчить, уважається мудрим, а як уста свої закриває розумним.
Currently Selected:
Приповiстi 17: UBIO
Highlight
Share
Copy
Want to have your highlights saved across all your devices? Sign up or sign in
British and Foreign Bible Society 1962
Приповiстi 17
17
1Ліпший черствий кусок зо спокоєм, ніж дім, повний учти м’ясної зо сваркою.
2Раб розумний панує над сином безпутнім, і серед братів він поділить спадок.
3Для срібла топильна посудина, а горно для золота, Господь же серця випробовує.
4Лиходій слухається уст безбожних, слухає неправдомов язика лиходійного.
5Хто сміється з убогого, той ображає свого Творця, хто радіє з нещастя, не буде такий без вини.
6Корона для старших онуки, а пишнота дітей їхні батьки.
7Не пристойна безумному мова поважна, а тим більше шляхетному мова брехлива.
8Хабар в очах його власника самоцвіт: до всього, до чого повернеться, буде щастити йому.
9Хто шукає любови провину ховає, хто ж про неї повторює, розгонює друзів.
10На розумного більше впливає одне остереження, як на глупака сто ударів.
11Злий шукає лише неслухняности, та вісник жорстокий на нього пошлеться.
12Ліпше спіткати обездітнену ведмедицю, що кидається на людину, аніж нерозумного в глупоті його.
13Хто відплачує злом за добро, не відступить лихе з його дому.
14Почин сварки то прорив води, тому перед вибухом сварки покинь ти її!
15Хто оправдує несправедливого, і хто засуджує праведного, обидва вони Господеві огидні.
16Нащо ті гроші в руці нерозумного, щоб мудрість купити, як мозку нема?
17Правдивий друг любить за всякого часу, в недолі ж він робиться братом.
18Людина, позбавлена розуму, ручиться, поруку дає за друга свого.
19Хто сварку кохає, той любить гріх; хто ж підвищує уста свої, той шукає нещастя.
20Людина лукавого серця не знайде добра, хто ж лукавить своїм язиком, упаде в зло.
21Хто родить безумного, родить на смуток собі, і не потішиться батько безглуздого.
22Серце радісне добре лікує, а пригноблений дух сушить кості.
23Безбожний таємно бере хабара, щоб зігнути путі правосуддя.
24З обличчям розумного мудрість, а очі глупця аж на кінці землі.
25Нерозумний син смуток для батька, для своєї ж родительки гіркість.
26Не добре карати справедливого, бити шляхетних за щирість!
27Хто слова свої стримує, той знає пізнання, і холоднокровний розумна людина.
28І глупак, як мовчить, уважається мудрим, а як уста свої закриває розумним.
Currently Selected:
:
Highlight
Share
Copy
Want to have your highlights saved across all your devices? Sign up or sign in
British and Foreign Bible Society 1962