2 Коринтяни 11
11
1Ой коли б ви трохи потерпіли моє безумство! а таки потерпите мене. 2Бо я ревную про вас ревностю Божою; я бо заручив вас одному мужові, щоб чистою дївою привести перед Христа. 3Бою ся ж, щоб, як змій Єву обманив лукавством своїм, так не попсувались думки ваші, (одвернувши) від простоти в Христї. 4Бо коли ж хто, прийшовши, иншого Христа проповідує, котрого ми не проповідували, або духа иншого ви приймаєте, котрого не прийняли, або инше благовістє, котрого не одержали; то ви були б дуже терпіливі. 5Думаю бо, що я нїчим не зоставсь позаду переднїх апостолів. 6Хоч бо я й неук словом, та не розумом; нї, ми знані у всьому між вами. 7Або гріх я зробив, себе смиряючи, щоб ви пійшли вгору, бо даром благовістє Боже проповідував вам? 8Од инших церков брав я, приймаючи плату, на служеннє вам; 9і, прийшовши до вас, та й бувши в недостатку, не був я нїкому важким; бо недостаток мій сповнили брати мої, що прийшли з Македониї; та й у всьому я хоронив себе, щоб не бути вам важким, і хоронити му. 10(Як) істина Христова є в менї (так вірно), що похвала ся не загородить ся від мене в сторонах Ахайських. 11Чого ж? хиба, що не люблю вас? Бог знає (те). 12Що ж роблю, те й робити му, щоб відтяти причину тим, що хочуть причини, щоб чим хвалять ся, (у тому) показались як і ми. 13Бо такі лжеапостоли, робітники лукаві, прикидають ся апостолами Христовими. 14І не диво: сам бо сатана прикидаєть ся ангелом сьвітлим. 15Не велика ж річ, коли й слуги його прикидають ся слугами правди. Конець їх буде по дїлам їх. 16Знов глаголю: щоб нїхто не вважав мене за безумного; коли ж нї, хоч яко безумного мене прийміть, щоб хоч трохи менї похвалитись. 17А що глаголю, не глаголю по Господї, а мов би в безумстві, у сїй певнотї похвали. 18Яко ж бо многі хвалять ся по тїлу, то й я хвалити мусь. 19Радо бо терпите безумних, розумними бувши. 20Терпите бо, як хто підневолює вас, як хто жере (вас), як хто обдирає (вас), як хто величаєть ся, як хто бє вас у лице. 21Робом досади глаголю, так нїби ми знемоглись. Коли ж у чому хто осьмілюєть ся (у безумстві глаголю), то й я осьмілююсь. 22Вони Євреї? І я. Вони Ізраїльтяне? І я. Вони насїннє Авраамове? І я. 23Христові слуги? (безумствуючи глаголю) я більше: В працях премного, в ранах без міри, у темницях пребагато, при смерти почасту. 24Од Жидів пять раз по сорок без одного прийняв я. 25Тричі киями бито мене, а один раз каменовано; тричі розбивав ся корабель, ніч і день пробув я в глибинї; 26у дорогах почасту, у бідах (на) водї, у бідах (од) розбійників, у бідах од земляків, у бідах од поган, у бідах у городї, у бідах у пустинї, у бідах на морі, у бідах між лукавими братами; 27у працї і в журбі, почасту в недосипанню, в голодї і жаждї, в постах часто, в холодї й наготї. 28Опріч того, що осторонь, налягає на мене щоденна журба про всї церкви. 29Хто знемогає, щоб і я не знемогав? Хто блазнить ся, щоб і я не горів? 30Коли хвалитись треба, то хвалити мусь тим, що від немочі моєї. 31Бог, Отець Господа нашого Ісуса Христа, будучи благословен на віки, знає, що я не обманюю. 32У Дамаску царський намістник Арета, стеріг город Дамащан, хотївши піймати мене; 33і віконцем у коші спущено мене по стїнї, і втік я з рук його.
Currently Selected:
2 Коринтяни 11: UKRK
Highlight
Share
Copy
Want to have your highlights saved across all your devices? Sign up or sign in
2 Коринтяни 11
11
1Ой коли б ви трохи потерпіли моє безумство! а таки потерпите мене. 2Бо я ревную про вас ревностю Божою; я бо заручив вас одному мужові, щоб чистою дївою привести перед Христа. 3Бою ся ж, щоб, як змій Єву обманив лукавством своїм, так не попсувались думки ваші, (одвернувши) від простоти в Христї. 4Бо коли ж хто, прийшовши, иншого Христа проповідує, котрого ми не проповідували, або духа иншого ви приймаєте, котрого не прийняли, або инше благовістє, котрого не одержали; то ви були б дуже терпіливі. 5Думаю бо, що я нїчим не зоставсь позаду переднїх апостолів. 6Хоч бо я й неук словом, та не розумом; нї, ми знані у всьому між вами. 7Або гріх я зробив, себе смиряючи, щоб ви пійшли вгору, бо даром благовістє Боже проповідував вам? 8Од инших церков брав я, приймаючи плату, на служеннє вам; 9і, прийшовши до вас, та й бувши в недостатку, не був я нїкому важким; бо недостаток мій сповнили брати мої, що прийшли з Македониї; та й у всьому я хоронив себе, щоб не бути вам важким, і хоронити му. 10(Як) істина Христова є в менї (так вірно), що похвала ся не загородить ся від мене в сторонах Ахайських. 11Чого ж? хиба, що не люблю вас? Бог знає (те). 12Що ж роблю, те й робити му, щоб відтяти причину тим, що хочуть причини, щоб чим хвалять ся, (у тому) показались як і ми. 13Бо такі лжеапостоли, робітники лукаві, прикидають ся апостолами Христовими. 14І не диво: сам бо сатана прикидаєть ся ангелом сьвітлим. 15Не велика ж річ, коли й слуги його прикидають ся слугами правди. Конець їх буде по дїлам їх. 16Знов глаголю: щоб нїхто не вважав мене за безумного; коли ж нї, хоч яко безумного мене прийміть, щоб хоч трохи менї похвалитись. 17А що глаголю, не глаголю по Господї, а мов би в безумстві, у сїй певнотї похвали. 18Яко ж бо многі хвалять ся по тїлу, то й я хвалити мусь. 19Радо бо терпите безумних, розумними бувши. 20Терпите бо, як хто підневолює вас, як хто жере (вас), як хто обдирає (вас), як хто величаєть ся, як хто бє вас у лице. 21Робом досади глаголю, так нїби ми знемоглись. Коли ж у чому хто осьмілюєть ся (у безумстві глаголю), то й я осьмілююсь. 22Вони Євреї? І я. Вони Ізраїльтяне? І я. Вони насїннє Авраамове? І я. 23Христові слуги? (безумствуючи глаголю) я більше: В працях премного, в ранах без міри, у темницях пребагато, при смерти почасту. 24Од Жидів пять раз по сорок без одного прийняв я. 25Тричі киями бито мене, а один раз каменовано; тричі розбивав ся корабель, ніч і день пробув я в глибинї; 26у дорогах почасту, у бідах (на) водї, у бідах (од) розбійників, у бідах од земляків, у бідах од поган, у бідах у городї, у бідах у пустинї, у бідах на морі, у бідах між лукавими братами; 27у працї і в журбі, почасту в недосипанню, в голодї і жаждї, в постах часто, в холодї й наготї. 28Опріч того, що осторонь, налягає на мене щоденна журба про всї церкви. 29Хто знемогає, щоб і я не знемогав? Хто блазнить ся, щоб і я не горів? 30Коли хвалитись треба, то хвалити мусь тим, що від немочі моєї. 31Бог, Отець Господа нашого Ісуса Христа, будучи благословен на віки, знає, що я не обманюю. 32У Дамаску царський намістник Арета, стеріг город Дамащан, хотївши піймати мене; 33і віконцем у коші спущено мене по стїнї, і втік я з рук його.
Currently Selected:
:
Highlight
Share
Copy
Want to have your highlights saved across all your devices? Sign up or sign in