Екклезiяст 12
12
1Памятай про твого творця замолоду, покіль не прийшли днї лихі й не настали роки, що про них казати меш: "Не до вподоби вони менї", 2Покіль не померкли сонце й сьвітло, місяць і зорі, й не насупились хмари по дощі, 3Тодї, як затремтять сторожі будівлї й хоробрі позгинаються, й мелючі перестануть молоти, бо їх мало зосталось, і запоморочаться ті, що дивляться крізь вікна, 4І зачиняться двері на улицю; замовкнуть жорна; коли вставати муть, як засьпіває півень, а дочки сьпіву помовкнуть; 5І висоти стануть їм страшні, а на дорозї будуть боятись; і зацьвіте дерево мігдалове, й ковалик отяжіє, та й кріп розсиплесь; бо ось відходить чоловік у свою вічну домівку, а плакальники готові вже, провожати його улицею; - 6Докіль не порвався срібний ланцюжок і не розірвалась золота повязка; не розбився глек над криницею та не поломилось колесо над колодїзом; 7І не вернеться персть, у землю чим вона й була; а дух вернеться до Бога, що дав його. 8О, марнота над марнотами, сказав проповідник, все марнота*! 9Опріч того, що проповідник був про себе мудрий, навчав він іще й людей знаття. Він розвідував, розбірав і зложив багацько приповістей. 10Проповідник старався добірати хороші вискази, й слова правди списав вірно. 11Слова мудрих - се голки, се гвозди, що добре вбиваються, а хто їх укладає, - від одного пастиря. 12Що ж більш сього всього, того остерегайся, мій сину: складанню многих книг - не буде кінця, а й багато читання - втомлює тїло. 13Вислухаймо ж змісту того всього: Бійся Бога й певни заповідї його; в сьому міститься все про чоловіка. 14Бог бо судити ме все, що дїється; навіть усе втаєне, - чи добре воно, чи лихе.
Currently Selected:
Екклезiяст 12: UKRK
Highlight
Share
Copy
Want to have your highlights saved across all your devices? Sign up or sign in
Екклезiяст 12
12
1Памятай про твого творця замолоду, покіль не прийшли днї лихі й не настали роки, що про них казати меш: "Не до вподоби вони менї", 2Покіль не померкли сонце й сьвітло, місяць і зорі, й не насупились хмари по дощі, 3Тодї, як затремтять сторожі будівлї й хоробрі позгинаються, й мелючі перестануть молоти, бо їх мало зосталось, і запоморочаться ті, що дивляться крізь вікна, 4І зачиняться двері на улицю; замовкнуть жорна; коли вставати муть, як засьпіває півень, а дочки сьпіву помовкнуть; 5І висоти стануть їм страшні, а на дорозї будуть боятись; і зацьвіте дерево мігдалове, й ковалик отяжіє, та й кріп розсиплесь; бо ось відходить чоловік у свою вічну домівку, а плакальники готові вже, провожати його улицею; - 6Докіль не порвався срібний ланцюжок і не розірвалась золота повязка; не розбився глек над криницею та не поломилось колесо над колодїзом; 7І не вернеться персть, у землю чим вона й була; а дух вернеться до Бога, що дав його. 8О, марнота над марнотами, сказав проповідник, все марнота*! 9Опріч того, що проповідник був про себе мудрий, навчав він іще й людей знаття. Він розвідував, розбірав і зложив багацько приповістей. 10Проповідник старався добірати хороші вискази, й слова правди списав вірно. 11Слова мудрих - се голки, се гвозди, що добре вбиваються, а хто їх укладає, - від одного пастиря. 12Що ж більш сього всього, того остерегайся, мій сину: складанню многих книг - не буде кінця, а й багато читання - втомлює тїло. 13Вислухаймо ж змісту того всього: Бійся Бога й певни заповідї його; в сьому міститься все про чоловіка. 14Бог бо судити ме все, що дїється; навіть усе втаєне, - чи добре воно, чи лихе.
Currently Selected:
:
Highlight
Share
Copy
Want to have your highlights saved across all your devices? Sign up or sign in