Лука 4
4
1Ісус же, Духа сьвятого повний, вернувсь од Йордану, і був ведений Духом у пустиню, 2і сорок днїв спокушуваний від диявола. І не їв нічого днїв тих, а як скінчились вони, опісля зголоднїв. 3І каже Йому диявол: Коли ти Син Божий, скажи каменеві сьому, щоб став ся хлїбом. 4І озвавсь Ісус до него, глаголючи: Писано, що не хлїбом самим жити ме чоловік, а кожним словом Божим. 5І вивівши Його диявол на гору високу, показав Йому всї царства вселенної в одну хвилину. 6І каже Йому диявол: Тобі дам власть оцю всю і славу їх, бо менї передано, й кому я схочу, дам її. 7Ти ж коли поклониш ся передо мною, буде твоє все. 8І, озвавшись до него, рече Ісус: Геть від мене, сатано, писано бо: Кланяти меш ся Господеві Богу твоєму, й Йому одному служити меш. 9І повів він Його в Єрусалим, і поставив Його на крилї церковньому, й каже Йому: Коли ти Син Божий, кинь ся звідсїля вниз: 10писано бо: Що ангелам своїм накаже про Тебе, оберегати Тебе, 11і що на руках підіймуть Тебе, щоб инколи не вдаривсь об камінь ногою Твоєю. 12І озвавшись рече йому Ісус: Що сказано: Не будеш спокушувати Господа Бога твого. 13І скінчивши всї спокуси, диявол одійшов од Него до часу. 14І вернувсь Ісус у силї Духа в Галилею; і поголос розійшов ся по всїй околицї про Него, 15І навчав Він по школах їх, славлений од усїх. 16І прийшов у Назарет, де був зрощений, і прийшов звичаєм своїм, субітнього дня в школу, і став читати. 17І подано Йому книгу Ісаїї пророка. І, розгорнувши книгу, знайшов місце, де було написано: 18Дух Господень на менї, котрого ради намастив мене; благовістити вбогим післав мене, сцїляти розбитих серцем, проповідувати полонянам визвіл і слїпим прозріннє, випускати замучених на волю, 19проповідувати рік Господень приятний. 20І, згорнувши книгу, віддав слузї, та й сїв. І очі всїх у школї були звернені на Него. 21Почав же глаголати до них: Що сьогоднї справдилось писаннє се в ушах ваших. 22І всї сьвідкували Йому, й дивувались благодатнїми словами, виходячими з уст Його. І казали: Хиба сей не син Йосифів? 23І рече до них: Певно скажете менї приповість оцю: Лїкарю, вилїчи себе самого; про що ми чули, що сталось у Капернаумі, зроби й тут у своїй країнї. 24Рече ж: Істино глаголю вам: Що нї один пророк не єсть приятен в отчинї своїй. 25По правдї ж глаголю вам: Багато вдовиць було за днїв Ілиї в Ізраїлї, як зачинилось небо на три роки й шість місяцїв, і голоднеча велика стала по всїй землї; 26та й до жодної з них не послано Ілиї, тільки в Сарепту Сидонську до жінки вдовицї. 27І багато прокаженних було за Єлисея пророка в Ізраїлї, та й жоден з них не очистивсь, тільки Неєман Сириянин. 28І сповнились усї лютостю в школї, почувши се, 29і вставши вигнали Його геть із города, і випровадили Його аж на верх гори, на котрій город їх збудовано, щоб скинути Його. 30Він же, пройшовши серед них, пійшов, 31і прийшов у Капернаум, город Галилейський, і навчав їх по суботам. 32І дивувались вони наукою Його, бо з властю було слово Його. 33І був у школї чоловїк, маючи духа нечистого, й кричав голосом великим, 34кажучи: Остав; що нам і Тобі, Ісусе Назарянине? чи прийшов єси вигубити нас? Я знаю Тебе, хто єси: Сьвятий Божий. 35І погрозив йому Ісус, глаголючи: Мовчи й вийди з него. І кинувши ним диявол на середину, вийшов з него, нїчого не зашкодивши йому. 36І обняв страх усїх, і говорили один до одного, кажучи: Що се за слово, що властю і силою повелїває нечистим духам, і виходять? 37І розійшов ся поголос про Него скрізь по всїй околицї. 38Уставши ж Він із школи, ввійшов у господу Симонову. Тещу ж Симонову схопила пропасниця велика, й благали Його за неї. 39І, ставши над нею, погрозив пропасницї, і покинула її; зараз же уставши, послугувала їм. 40Як же заходило сонце, всї, в кого були недужі на всякі недуги, приводили їх до Него; Він же, на кожного з них руки складаючи, сцїляв їх. 41Виходили ж і біси з многих, і кричали, кажучи: Що Ти єси Христос, Син Божий. І грозячи, не давав їм говорити, бо вони знали, що Він Христос. 42Як же настав день, вийшовши пійшов у пусте місце; й люде шукали Його, й прийшли до Него, й вдержували Його, щоб не йшов від них. 43Він же рече до них: Що й иншим городам благовістити менї треба царство Боже; бо на се я посланий. 44І проповідував по школах Галилейських.
Currently Selected:
Лука 4: UKRK
Highlight
Share
Copy
Want to have your highlights saved across all your devices? Sign up or sign in
Лука 4
4
1Ісус же, Духа сьвятого повний, вернувсь од Йордану, і був ведений Духом у пустиню, 2і сорок днїв спокушуваний від диявола. І не їв нічого днїв тих, а як скінчились вони, опісля зголоднїв. 3І каже Йому диявол: Коли ти Син Божий, скажи каменеві сьому, щоб став ся хлїбом. 4І озвавсь Ісус до него, глаголючи: Писано, що не хлїбом самим жити ме чоловік, а кожним словом Божим. 5І вивівши Його диявол на гору високу, показав Йому всї царства вселенної в одну хвилину. 6І каже Йому диявол: Тобі дам власть оцю всю і славу їх, бо менї передано, й кому я схочу, дам її. 7Ти ж коли поклониш ся передо мною, буде твоє все. 8І, озвавшись до него, рече Ісус: Геть від мене, сатано, писано бо: Кланяти меш ся Господеві Богу твоєму, й Йому одному служити меш. 9І повів він Його в Єрусалим, і поставив Його на крилї церковньому, й каже Йому: Коли ти Син Божий, кинь ся звідсїля вниз: 10писано бо: Що ангелам своїм накаже про Тебе, оберегати Тебе, 11і що на руках підіймуть Тебе, щоб инколи не вдаривсь об камінь ногою Твоєю. 12І озвавшись рече йому Ісус: Що сказано: Не будеш спокушувати Господа Бога твого. 13І скінчивши всї спокуси, диявол одійшов од Него до часу. 14І вернувсь Ісус у силї Духа в Галилею; і поголос розійшов ся по всїй околицї про Него, 15І навчав Він по школах їх, славлений од усїх. 16І прийшов у Назарет, де був зрощений, і прийшов звичаєм своїм, субітнього дня в школу, і став читати. 17І подано Йому книгу Ісаїї пророка. І, розгорнувши книгу, знайшов місце, де було написано: 18Дух Господень на менї, котрого ради намастив мене; благовістити вбогим післав мене, сцїляти розбитих серцем, проповідувати полонянам визвіл і слїпим прозріннє, випускати замучених на волю, 19проповідувати рік Господень приятний. 20І, згорнувши книгу, віддав слузї, та й сїв. І очі всїх у школї були звернені на Него. 21Почав же глаголати до них: Що сьогоднї справдилось писаннє се в ушах ваших. 22І всї сьвідкували Йому, й дивувались благодатнїми словами, виходячими з уст Його. І казали: Хиба сей не син Йосифів? 23І рече до них: Певно скажете менї приповість оцю: Лїкарю, вилїчи себе самого; про що ми чули, що сталось у Капернаумі, зроби й тут у своїй країнї. 24Рече ж: Істино глаголю вам: Що нї один пророк не єсть приятен в отчинї своїй. 25По правдї ж глаголю вам: Багато вдовиць було за днїв Ілиї в Ізраїлї, як зачинилось небо на три роки й шість місяцїв, і голоднеча велика стала по всїй землї; 26та й до жодної з них не послано Ілиї, тільки в Сарепту Сидонську до жінки вдовицї. 27І багато прокаженних було за Єлисея пророка в Ізраїлї, та й жоден з них не очистивсь, тільки Неєман Сириянин. 28І сповнились усї лютостю в школї, почувши се, 29і вставши вигнали Його геть із города, і випровадили Його аж на верх гори, на котрій город їх збудовано, щоб скинути Його. 30Він же, пройшовши серед них, пійшов, 31і прийшов у Капернаум, город Галилейський, і навчав їх по суботам. 32І дивувались вони наукою Його, бо з властю було слово Його. 33І був у школї чоловїк, маючи духа нечистого, й кричав голосом великим, 34кажучи: Остав; що нам і Тобі, Ісусе Назарянине? чи прийшов єси вигубити нас? Я знаю Тебе, хто єси: Сьвятий Божий. 35І погрозив йому Ісус, глаголючи: Мовчи й вийди з него. І кинувши ним диявол на середину, вийшов з него, нїчого не зашкодивши йому. 36І обняв страх усїх, і говорили один до одного, кажучи: Що се за слово, що властю і силою повелїває нечистим духам, і виходять? 37І розійшов ся поголос про Него скрізь по всїй околицї. 38Уставши ж Він із школи, ввійшов у господу Симонову. Тещу ж Симонову схопила пропасниця велика, й благали Його за неї. 39І, ставши над нею, погрозив пропасницї, і покинула її; зараз же уставши, послугувала їм. 40Як же заходило сонце, всї, в кого були недужі на всякі недуги, приводили їх до Него; Він же, на кожного з них руки складаючи, сцїляв їх. 41Виходили ж і біси з многих, і кричали, кажучи: Що Ти єси Христос, Син Божий. І грозячи, не давав їм говорити, бо вони знали, що Він Христос. 42Як же настав день, вийшовши пійшов у пусте місце; й люде шукали Його, й прийшли до Него, й вдержували Його, щоб не йшов від них. 43Він же рече до них: Що й иншим городам благовістити менї треба царство Боже; бо на се я посланий. 44І проповідував по школах Галилейських.
Currently Selected:
:
Highlight
Share
Copy
Want to have your highlights saved across all your devices? Sign up or sign in