Матей 20
20
1Подібне бо царство небесне чоловіку господареві, що вийшов рано вранцї наймати робітників у виноградник свій. 2І, згодившись із робітниками по денарию на день, післав їх у виноградник свій. 3І, вийшовши коло третьої години, побачив инших, що стояли на торгу без дїла, 4і рече до них: Ідїть і ви у виноградник, і що буде право, дам вам. Вони й пійшли. 5Вийшовши знов коло шестої і девятої години, зробив так само. 6Вийшовши ж коло одинайцятої години, знайшов инших, що стояли без дїла, й рече до них: Чого тут стоїте увесь день без дїла? 7Кажуть вони йому: Бо нїхто не найняв нас. Рече він їм: Ійдїть і ви в виноградник, і що буде право, одержите. 8Як же настав вечір, рече пан виноградника доморядникові своєму: Поклич робітників, та роздай їм нагороду, почавши від останнїх аж до первих. 9І прийшовши ті, що коло одинайцятої години, взяли по денарию. 10Прийшовши ж перші, думали, що більше візьмуть; та взяли й вони по денарию. 11І взявши вони, нарекали на господаря, 12говорячи: Що сї останні одну годину робили, й зрівняв єси їх із нами, що зносили тяготу дня і спеку. 13Він же, озвавшись, рече одному з них: Друже, не кривджу тебе; хиба не за денария згодив ся єси зо мною? 14Візьми своє, та й іди: я ж хочу й сьому останньому дати, що й тобі. 15Хиба ж не вільно менї робити, що хочу, з добром моїм? Чи того твоє око лихе, що я добрий? 16Так будуть останнї перві, а перві останнї; багато бо званих, мало ж вибраних. 17І, йдучи Ісус у Єрусалим, узяв дванайцять учеників на самоту в дорозї, й рече до них: 18Оце ми йдемо в Єрусалим; і буде виданий Син чоловічий архиєреям, та письменникам, і осудять вони Його на смерть; 19і видадуть Його поганам, щоб з Него насьміхались, та били, та розпяли, а третього ж дня він воскресне. 20Тодї приступила до Него мати синів Зеведеєвих із синами своїми, кланяючись та просячи чогось у Него. 21Він же рече до неї: Чого хочеш? Каже вона до Него: Скажи, щоб сидїли оцї два сини мої, один по правицї Твоїй, а другий по лївицї у царстві Твоєму. 22Озвав ся ж Ісус і рече: Не знаєте, чого просите. Чи зможете ви пити чашу, яку я пити му, й хреститись хрещеннєм, яким я хрещусь? Кажуть йому: Зможемо. 23І рече до них: Ви-то чашу мою пити мете, й хрещеннєм, яким я хрещусь, хрестити метесь; тільки ж, щоб вам сидїти по правицї в мене й по лївицї в мене, се не єсть моє дати, а кому приготовлено від Отця мого. 24І почувши десять, ремствували на двох братів. 25Ісус же, покликавши їх, рече: Ви знаєте, що в поган князї панують над ними, й великі управляють ними. 26Не так же буде в вас: нї, хто хоче бути великим між вами, нехай буде вам слугою; 27і хто хоче між вами бути першим, нехай вам буде рабом, 28як Син чоловічий не прийшов, щоб служено Йому, а служити, й дати душу свою яко викуп за многих. 29І як виходили вони з Ерихона, йшло слїдом за Ним багато народу. 30І ось двоє слїпих, що сидїли над шляхом, почувши, що Ісус переходить, кричали, кажучи: Помилуй нас, Господи, сину Давидів. 31Народ же сваривсь на них, щоб мовчали; а вони ще більш кричали, кажучи: Помилуй нас, Господи, сину Давидів. 32І, зупинившись Ісус, покликав їх, і рече: Що хочете, щоб зробив вам? 33Кажуть йому: Господи, щоб очі наші відкрились. 34Змилосердив ся ж Ісус, і доторкнувсь очей їх, і зараз прозріли очі їх, і пійшли вони слїдом за Ним.
Currently Selected:
Матей 20: UKRK
Highlight
Share
Copy
Want to have your highlights saved across all your devices? Sign up or sign in
Матей 20
20
1Подібне бо царство небесне чоловіку господареві, що вийшов рано вранцї наймати робітників у виноградник свій. 2І, згодившись із робітниками по денарию на день, післав їх у виноградник свій. 3І, вийшовши коло третьої години, побачив инших, що стояли на торгу без дїла, 4і рече до них: Ідїть і ви у виноградник, і що буде право, дам вам. Вони й пійшли. 5Вийшовши знов коло шестої і девятої години, зробив так само. 6Вийшовши ж коло одинайцятої години, знайшов инших, що стояли без дїла, й рече до них: Чого тут стоїте увесь день без дїла? 7Кажуть вони йому: Бо нїхто не найняв нас. Рече він їм: Ійдїть і ви в виноградник, і що буде право, одержите. 8Як же настав вечір, рече пан виноградника доморядникові своєму: Поклич робітників, та роздай їм нагороду, почавши від останнїх аж до первих. 9І прийшовши ті, що коло одинайцятої години, взяли по денарию. 10Прийшовши ж перші, думали, що більше візьмуть; та взяли й вони по денарию. 11І взявши вони, нарекали на господаря, 12говорячи: Що сї останні одну годину робили, й зрівняв єси їх із нами, що зносили тяготу дня і спеку. 13Він же, озвавшись, рече одному з них: Друже, не кривджу тебе; хиба не за денария згодив ся єси зо мною? 14Візьми своє, та й іди: я ж хочу й сьому останньому дати, що й тобі. 15Хиба ж не вільно менї робити, що хочу, з добром моїм? Чи того твоє око лихе, що я добрий? 16Так будуть останнї перві, а перві останнї; багато бо званих, мало ж вибраних. 17І, йдучи Ісус у Єрусалим, узяв дванайцять учеників на самоту в дорозї, й рече до них: 18Оце ми йдемо в Єрусалим; і буде виданий Син чоловічий архиєреям, та письменникам, і осудять вони Його на смерть; 19і видадуть Його поганам, щоб з Него насьміхались, та били, та розпяли, а третього ж дня він воскресне. 20Тодї приступила до Него мати синів Зеведеєвих із синами своїми, кланяючись та просячи чогось у Него. 21Він же рече до неї: Чого хочеш? Каже вона до Него: Скажи, щоб сидїли оцї два сини мої, один по правицї Твоїй, а другий по лївицї у царстві Твоєму. 22Озвав ся ж Ісус і рече: Не знаєте, чого просите. Чи зможете ви пити чашу, яку я пити му, й хреститись хрещеннєм, яким я хрещусь? Кажуть йому: Зможемо. 23І рече до них: Ви-то чашу мою пити мете, й хрещеннєм, яким я хрещусь, хрестити метесь; тільки ж, щоб вам сидїти по правицї в мене й по лївицї в мене, се не єсть моє дати, а кому приготовлено від Отця мого. 24І почувши десять, ремствували на двох братів. 25Ісус же, покликавши їх, рече: Ви знаєте, що в поган князї панують над ними, й великі управляють ними. 26Не так же буде в вас: нї, хто хоче бути великим між вами, нехай буде вам слугою; 27і хто хоче між вами бути першим, нехай вам буде рабом, 28як Син чоловічий не прийшов, щоб служено Йому, а служити, й дати душу свою яко викуп за многих. 29І як виходили вони з Ерихона, йшло слїдом за Ним багато народу. 30І ось двоє слїпих, що сидїли над шляхом, почувши, що Ісус переходить, кричали, кажучи: Помилуй нас, Господи, сину Давидів. 31Народ же сваривсь на них, щоб мовчали; а вони ще більш кричали, кажучи: Помилуй нас, Господи, сину Давидів. 32І, зупинившись Ісус, покликав їх, і рече: Що хочете, щоб зробив вам? 33Кажуть йому: Господи, щоб очі наші відкрились. 34Змилосердив ся ж Ісус, і доторкнувсь очей їх, і зараз прозріли очі їх, і пійшли вони слїдом за Ним.
Currently Selected:
:
Highlight
Share
Copy
Want to have your highlights saved across all your devices? Sign up or sign in