Йов 19
19
Відповідь Йова
1Озвався Йов на це:
2«Як довго будете мені ятрити душу,
як довго убивати будете словами?
3Разів з десяток ображали;
хіба не соромно вам дошкулять мені щораз?
4Якщо я й справді помилявся, то помилки — мої,
і вам з них немає ніякого діла.
5Якщо і справді вам здається, що мені до вас далеко,
якщо мої приниження — моя провина,
6то знайте, то знайте, Бог мене принизив
і розкидав навколо мене Свої сіті.
7Кричу: „Допоможіть!” —
то ані слова я у відповідь не чую.
Коли ж про допомогу я благаю,
то справедливості нема ніде.
8Він на шляху мені наставив незборимі перешкоди,
не можу я пройти, коли він мороком стежину перекрив.
9Позбавив мене шани Він
і збив з моєї голови корону.
10Він розбивав мене з усіх боків.
Я, переможений, втікаю.
Й надію вже останню вириває Він,
мов дерево, з корінням.
11Він розпалився, гнівом заярів на мене,
повівся так, неначе ворога зустрів.
12Його війська, що наступають дружно,
мені перекривають відступ,
намет мій у кільце беруть.
13В краї далекі Він моїх братів заслав,
а близькі й друзі відвернулися від мене, мов не знають.
14Не стало в мене родичів,
приятелі давно мене забули.
15І гості мої, й слуги, навіть,
поводяться зі мною, як з чужинцем.
Здається їм, що зайда я, не свій.
16Звертаюсь я до служки, той мовчить,
хоч я прошу у нього співчуття.
17Моє дихання спротивіло дружині,
від мене відвернулися гидливо діти.
18А що вже дітки, й ті ненавидять мене,
кепкують, ледь почну я говорити.
19Усі найближчі друзі зневажають,
бридким я став для тих, кого любив.
20Перетворився я на шкіру та кістки,
я ледве животію.
21Благаю, заклинаю, згляньтесь, любі друзі,
бо вразила мене Божа рука.
22Чому мене ви переслідуєте так, як Бог,
чому постійно відчуваю ваші збиткування на собі?
23О, як би я хотів, аби мої слова записані були,
щоб в книзі слід вони лишили.
24Нехай би стилом і різцем залізним
закарбували їх на скелі на віки.
25Тому що знаю: Рятівник — живий,
на захист встане він на цій землі.
26І навіть після того, як залишу я це тіло,
як зотліє моя шкіра, я побачу Бога.
27Я сам Його побачу,
на власні очі, не чужі, побачу Бога!
Затамувавши подих, дня того чекаю.
28Коли ви кажете: „Як можем переслідувати Його?” —
коли у Ньому корінь всіх нещасть.
29Про меч караючий самі не забувайте,
бо гнів ваш, то є гріх, також меча достойний.
Тоді ви зрозумієте, що справедливість є на все».
Currently Selected:
Йов 19: UMT
Highlight
Share
Copy
Want to have your highlights saved across all your devices? Sign up or sign in
Bible League International
Йов 19
19
Відповідь Йова
1Озвався Йов на це:
2«Як довго будете мені ятрити душу,
як довго убивати будете словами?
3Разів з десяток ображали;
хіба не соромно вам дошкулять мені щораз?
4Якщо я й справді помилявся, то помилки — мої,
і вам з них немає ніякого діла.
5Якщо і справді вам здається, що мені до вас далеко,
якщо мої приниження — моя провина,
6то знайте, то знайте, Бог мене принизив
і розкидав навколо мене Свої сіті.
7Кричу: „Допоможіть!” —
то ані слова я у відповідь не чую.
Коли ж про допомогу я благаю,
то справедливості нема ніде.
8Він на шляху мені наставив незборимі перешкоди,
не можу я пройти, коли він мороком стежину перекрив.
9Позбавив мене шани Він
і збив з моєї голови корону.
10Він розбивав мене з усіх боків.
Я, переможений, втікаю.
Й надію вже останню вириває Він,
мов дерево, з корінням.
11Він розпалився, гнівом заярів на мене,
повівся так, неначе ворога зустрів.
12Його війська, що наступають дружно,
мені перекривають відступ,
намет мій у кільце беруть.
13В краї далекі Він моїх братів заслав,
а близькі й друзі відвернулися від мене, мов не знають.
14Не стало в мене родичів,
приятелі давно мене забули.
15І гості мої, й слуги, навіть,
поводяться зі мною, як з чужинцем.
Здається їм, що зайда я, не свій.
16Звертаюсь я до служки, той мовчить,
хоч я прошу у нього співчуття.
17Моє дихання спротивіло дружині,
від мене відвернулися гидливо діти.
18А що вже дітки, й ті ненавидять мене,
кепкують, ледь почну я говорити.
19Усі найближчі друзі зневажають,
бридким я став для тих, кого любив.
20Перетворився я на шкіру та кістки,
я ледве животію.
21Благаю, заклинаю, згляньтесь, любі друзі,
бо вразила мене Божа рука.
22Чому мене ви переслідуєте так, як Бог,
чому постійно відчуваю ваші збиткування на собі?
23О, як би я хотів, аби мої слова записані були,
щоб в книзі слід вони лишили.
24Нехай би стилом і різцем залізним
закарбували їх на скелі на віки.
25Тому що знаю: Рятівник — живий,
на захист встане він на цій землі.
26І навіть після того, як залишу я це тіло,
як зотліє моя шкіра, я побачу Бога.
27Я сам Його побачу,
на власні очі, не чужі, побачу Бога!
Затамувавши подих, дня того чекаю.
28Коли ви кажете: „Як можем переслідувати Його?” —
коли у Ньому корінь всіх нещасть.
29Про меч караючий самі не забувайте,
бо гнів ваш, то є гріх, також меча достойний.
Тоді ви зрозумієте, що справедливість є на все».
Currently Selected:
:
Highlight
Share
Copy
Want to have your highlights saved across all your devices? Sign up or sign in
Bible League International