2 Коринфян 1
1
1Павло, з волі Божої апостол Ісуса Христа, і брат Тимофій — церкві Божій, що в Коринфі, з усіма святими по всій Ахаї:
2благодать вам і мир від Бога, нашого Отця, і Господа Ісуса Христа!
3Благословенний Бог і Отець нашого Господа Ісуса Христа, Отець милосердя і Бог усякої втіхи,
4Який утішає нас в усій нашій скорботі, щоб і ми могли втішати тих, що в усякій скорботі, тією втіхою, якою Бог утішає нас самих.
5Бо як примножуються в нас страждання Христа, так через Христа примножується і наша втіха.
6Якщо ж ми зазнаємо скорбот, то це ради вашої втіхи й спасіння, що діє у перенесенні тих само страждань, якими й ми страждаємо; якщо утішаємося, то це ради вашої втіхи й спасіння.
7І наша надія щодо вас тверда, знаючи, що як ви є учасниками страждань, так будете й учасниками втіхи.
8Бо ми не хочемо, брати, щоб ви не знали про нашу скорботу, яка сталася з нами в Асії, що ми були надзвичайно обтяжені понад силу, так що й втратили надію залишитися в живих,
9а самі в собі мали смертний вирок, щоб надіятися не на себе, а на Бога, що воскрешає мертвих,
10Який врятував нас від такої близької смерті і рятує, на Якого надіємося, що і ще врятує,
11при допомозі і вашої молитви за нас, щоб за дароване нам завдяки багатьом від багатьох людей піднеслася подяка за нас.
12Бо наша похвальба в цьому: у свідченні нашої совісті, що ми в простоті й Божій щирості, не за плотською мудрістю, а за благодаттю Божою, жили у світі, а особливо у вас.
13Бо ми пишемо вам ніщо інше, як те, що ви читаєте чи розумієте; сподіваюся, що й до кінця зрозумієте,
14як ви частково й зрозуміли нас, що ми є вашою похвальбою, як і ви нашою, в день Господа
15І з цією впевненістю я хотів спочатку прийти до вас, щоб ви вдруге мали користь,
16через вас пройти в Македонію, а з Македонії знову прийти до вас і бути вирядженим вами в Іудею.
17Задумуючи це, хіба я легковажно вчинив? Чи те, що задумую, я задумую по плоті, так що в мене то «так, так», то «ні, ні»?
18Вірний Бог: наше слово до вас не було то «так», то «ні».
19Бо Син Божий Ісус Христос, проповіданий у вас нами — мною, Силуаном і Тимофієм, — не був то «так», то «ні», але в Ньому було тільки «так».
20Бо всі обітниці Божі в Ньому «так» і в Ньому «амінь» на славу Богу через нас.
21А утверджує нас з вами у Христі і помазав нас Бог,
22Який і відзначив нас печаттю і дав у наші серця завдаток Духа.
23Закликаю Бога у свідки проти своєї душі, що, щадячи вас, я ще не прийшов у Коринф.
24Не кажу, що ми пануємо над вашою вірою, але ми співпрацівники ради вашої радості, бо вірою ви стоїте.
Currently Selected:
2 Коринфян 1: НУП
Highlight
Share
Copy
Want to have your highlights saved across all your devices? Sign up or sign in
Copyright © 2021 by Ю. Л. Попченко
2 Коринфян 1
1
1Павло, з волі Божої апостол Ісуса Христа, і брат Тимофій — церкві Божій, що в Коринфі, з усіма святими по всій Ахаї:
2благодать вам і мир від Бога, нашого Отця, і Господа Ісуса Христа!
3Благословенний Бог і Отець нашого Господа Ісуса Христа, Отець милосердя і Бог усякої втіхи,
4Який утішає нас в усій нашій скорботі, щоб і ми могли втішати тих, що в усякій скорботі, тією втіхою, якою Бог утішає нас самих.
5Бо як примножуються в нас страждання Христа, так через Христа примножується і наша втіха.
6Якщо ж ми зазнаємо скорбот, то це ради вашої втіхи й спасіння, що діє у перенесенні тих само страждань, якими й ми страждаємо; якщо утішаємося, то це ради вашої втіхи й спасіння.
7І наша надія щодо вас тверда, знаючи, що як ви є учасниками страждань, так будете й учасниками втіхи.
8Бо ми не хочемо, брати, щоб ви не знали про нашу скорботу, яка сталася з нами в Асії, що ми були надзвичайно обтяжені понад силу, так що й втратили надію залишитися в живих,
9а самі в собі мали смертний вирок, щоб надіятися не на себе, а на Бога, що воскрешає мертвих,
10Який врятував нас від такої близької смерті і рятує, на Якого надіємося, що і ще врятує,
11при допомозі і вашої молитви за нас, щоб за дароване нам завдяки багатьом від багатьох людей піднеслася подяка за нас.
12Бо наша похвальба в цьому: у свідченні нашої совісті, що ми в простоті й Божій щирості, не за плотською мудрістю, а за благодаттю Божою, жили у світі, а особливо у вас.
13Бо ми пишемо вам ніщо інше, як те, що ви читаєте чи розумієте; сподіваюся, що й до кінця зрозумієте,
14як ви частково й зрозуміли нас, що ми є вашою похвальбою, як і ви нашою, в день Господа
15І з цією впевненістю я хотів спочатку прийти до вас, щоб ви вдруге мали користь,
16через вас пройти в Македонію, а з Македонії знову прийти до вас і бути вирядженим вами в Іудею.
17Задумуючи це, хіба я легковажно вчинив? Чи те, що задумую, я задумую по плоті, так що в мене то «так, так», то «ні, ні»?
18Вірний Бог: наше слово до вас не було то «так», то «ні».
19Бо Син Божий Ісус Христос, проповіданий у вас нами — мною, Силуаном і Тимофієм, — не був то «так», то «ні», але в Ньому було тільки «так».
20Бо всі обітниці Божі в Ньому «так» і в Ньому «амінь» на славу Богу через нас.
21А утверджує нас з вами у Христі і помазав нас Бог,
22Який і відзначив нас печаттю і дав у наші серця завдаток Духа.
23Закликаю Бога у свідки проти своєї душі, що, щадячи вас, я ще не прийшов у Коринф.
24Не кажу, що ми пануємо над вашою вірою, але ми співпрацівники ради вашої радості, бо вірою ви стоїте.
Currently Selected:
:
Highlight
Share
Copy
Want to have your highlights saved across all your devices? Sign up or sign in
Copyright © 2021 by Ю. Л. Попченко