Дії Апостолів 27
27
1Коли було вирішено, що ми відпливаємо в Італію, Павла і деяких інших в’язнів передали сотнику з Августової когорти на ім’я Юлій.
2Ми сіли на адрамітський корабель і відпливли, маючи намір пливти біля асійських місць. З нами був Арістарх, македонянин з Фессалоніки.
3Наступного дня ми припливли в Сидон, і Юлій, поводячись із Павлом людяно, дозволив йому сходити до друзів і скористатися їхньою турботою.
4Відпливши звідти, ми попливли попід Кіпром, бо дули зустрічні вітри,
5і, перепливши море навпроти Кілікії і Памфілії, припливли в Міри Лікійські.
6Там сотник знайшов олександрійський корабель, який плив в Італію, і посадив нас на нього.
7Повільно плаваючи чимало днів і насилу опинившись навпроти Кніду, оскільки нам не давав вітер, ми попливли попід Критом навпроти Салмону.
8Насилу пливучи уздовж нього, ми припливли до одного місця, яке називається Добрі Пристані, поблизу якого було місто Ласея.
9Оскільки минуло чимало часу і плавання вже було небезпечним, тому що вже минув і піст, то Павло став умовляти,
10кажучи їм: Мужі, я бачу, що це плавання буде зі шкодою і великою втратою не тільки для вантажу й корабля, а й для нашого життя.
11Та сотник більше довіряв керманичу і власнику корабля, ніж тому, що казав Павло.
12А оскільки пристань була непридатна для зимівлі, то більшість радили відпливти звідти, щоб, якщо якось можна, дістатися до Фініка, критської пристані, що виходить на південний і північний захід, і там перезимувати.
13Коли ж повіяв південний вітер, то вони, подумавши, що отримали бажане, вирушили і попливли ближче до берега уздовж Криту.
14Та незабаром зірвався проти нього бурхливий вітер, який називається евроклідон.
15Оскільки корабель схопило і він не міг протистояти вітру, то ми, віддавшись йому, носилися.
16Підпливши ж під один острівець, який називається Клавдою, ми ледве змогли опанувати човном.
17Піднявши його, вони стали використовувати канати, щоб обв’язати корабель, а боячись сісти на мілину, спустили вітрило і таким чином носилися.
18Оскільки нас сильно кидало бурею, то наступного дня вони стали викидати вантаж;
19а на третій день ми власноруч викинули корабельні снасті.
20Оскільки багато днів не було видно ні сонця, ні зірок і налягала немала буря, то врешті зникла всяка надія на наш порятунок.
21А оскільки всі довго не їли, то Павло встав посеред них і сказав: Мужі, треба було послухатися мене, і не відпливати від Криту, і не зазнавати цієї шкоди і втрати.
22А тепер вмовляю вас підбадьоритись, бо не буде ніякої втрати життя серед вас, а тільки корабля.
23Бо цієї ночі став переді мною ангел Бога, Якому я належу і Якому служу,
24і сказав: Не бійся, Павле, бо ти маєш стати перед кесарем, і ось Бог дарував тобі всіх, що пливуть з тобою.
25Тому підбадьортеся, мужі, бо я вірю Богу, що буде так, як було мені сказано.
26Ми маємо натрапити на якийсь острів.
27Коли настала чотирнадцята ніч, відколи ми носилися в Адріатичному морі, близько півночі моряки стали здогадуватися, що до них наближається якась земля.
28Опустивши лот , вони виявили двадцять морських сажнів; трохи пропливши, знову опустили лот і виявили п’ятнадцять сажнів.
29Боячись, щоб нам не натрапити на скелясті місця, вони кинули з корми чотири якорі і чекали настання дня.
30Коли ж моряки намагалися втекти з корабля і спускали на море човен, вдаючи, ніби хочуть кинути з носа якорі,
31Павло сказав сотнику й воїнам: Якщо вони не залишаться на кораблі, ви не зможете врятуватись.
32Тоді воїни перерубали мотузки човна і дали йому впасти.
33До того, як мав настати день, Павло став вмовляти всіх прийняти їжу, кажучи: Сьогодні чотирнадцятий день, відколи ви, чекаючи, залишаєтесь без їжі і нічого не приймаєте.
34Тому благаю вас прийняти їжу, бо це послужить для збереження вашого життя; бо ні в кого з вас і волосина з голови не впаде.
35Сказавши це, він узяв хліб, подякував перед усіма Богові і, розламавши, почав їсти.
36Тоді всі підбадьорились і самі прийняли їжу.
37А всіх нас на кораблі було двісті сімдесят шість душ.
38Наситившись їжею, вони стали полегшувати корабель, викидаючи в море пшеницю.
39Коли ж настав день, то вони не впізнавали землі, зате помітили якусь затоку з берегом, на який і вирішили, якщо можна, вигнати корабель.
40Піднявши якорі, вони пустилися в море, одночасно розв’язавши мотузки стерен, і, піднявши за вітром мале вітрило, взяли курс на берег.
41Натрапивши на косу, вони посадили корабель на мілину, і ніс загруз і залишився нерухомим, а корма розбивалася силою хвиль.
42Воїни вирішили вбити в’язнів, щоб ніхто, випливши, не втік.
43Та сотник, бажаючи врятувати Павла, утримав їх від цього наміру і наказав тим, що вміють плавати, першими стрибати в море й виходити на берег;
44а решті пливти кому на дошках, а кому на чомусь від корабля. Таким чином усі врятувалися на берег.
Currently Selected:
Дії Апостолів 27: НУП
Highlight
Share
Copy
Want to have your highlights saved across all your devices? Sign up or sign in
Copyright © 2021 by Ю. Л. Попченко
Дії Апостолів 27
27
1Коли було вирішено, що ми відпливаємо в Італію, Павла і деяких інших в’язнів передали сотнику з Августової когорти на ім’я Юлій.
2Ми сіли на адрамітський корабель і відпливли, маючи намір пливти біля асійських місць. З нами був Арістарх, македонянин з Фессалоніки.
3Наступного дня ми припливли в Сидон, і Юлій, поводячись із Павлом людяно, дозволив йому сходити до друзів і скористатися їхньою турботою.
4Відпливши звідти, ми попливли попід Кіпром, бо дули зустрічні вітри,
5і, перепливши море навпроти Кілікії і Памфілії, припливли в Міри Лікійські.
6Там сотник знайшов олександрійський корабель, який плив в Італію, і посадив нас на нього.
7Повільно плаваючи чимало днів і насилу опинившись навпроти Кніду, оскільки нам не давав вітер, ми попливли попід Критом навпроти Салмону.
8Насилу пливучи уздовж нього, ми припливли до одного місця, яке називається Добрі Пристані, поблизу якого було місто Ласея.
9Оскільки минуло чимало часу і плавання вже було небезпечним, тому що вже минув і піст, то Павло став умовляти,
10кажучи їм: Мужі, я бачу, що це плавання буде зі шкодою і великою втратою не тільки для вантажу й корабля, а й для нашого життя.
11Та сотник більше довіряв керманичу і власнику корабля, ніж тому, що казав Павло.
12А оскільки пристань була непридатна для зимівлі, то більшість радили відпливти звідти, щоб, якщо якось можна, дістатися до Фініка, критської пристані, що виходить на південний і північний захід, і там перезимувати.
13Коли ж повіяв південний вітер, то вони, подумавши, що отримали бажане, вирушили і попливли ближче до берега уздовж Криту.
14Та незабаром зірвався проти нього бурхливий вітер, який називається евроклідон.
15Оскільки корабель схопило і він не міг протистояти вітру, то ми, віддавшись йому, носилися.
16Підпливши ж під один острівець, який називається Клавдою, ми ледве змогли опанувати човном.
17Піднявши його, вони стали використовувати канати, щоб обв’язати корабель, а боячись сісти на мілину, спустили вітрило і таким чином носилися.
18Оскільки нас сильно кидало бурею, то наступного дня вони стали викидати вантаж;
19а на третій день ми власноруч викинули корабельні снасті.
20Оскільки багато днів не було видно ні сонця, ні зірок і налягала немала буря, то врешті зникла всяка надія на наш порятунок.
21А оскільки всі довго не їли, то Павло встав посеред них і сказав: Мужі, треба було послухатися мене, і не відпливати від Криту, і не зазнавати цієї шкоди і втрати.
22А тепер вмовляю вас підбадьоритись, бо не буде ніякої втрати життя серед вас, а тільки корабля.
23Бо цієї ночі став переді мною ангел Бога, Якому я належу і Якому служу,
24і сказав: Не бійся, Павле, бо ти маєш стати перед кесарем, і ось Бог дарував тобі всіх, що пливуть з тобою.
25Тому підбадьортеся, мужі, бо я вірю Богу, що буде так, як було мені сказано.
26Ми маємо натрапити на якийсь острів.
27Коли настала чотирнадцята ніч, відколи ми носилися в Адріатичному морі, близько півночі моряки стали здогадуватися, що до них наближається якась земля.
28Опустивши лот , вони виявили двадцять морських сажнів; трохи пропливши, знову опустили лот і виявили п’ятнадцять сажнів.
29Боячись, щоб нам не натрапити на скелясті місця, вони кинули з корми чотири якорі і чекали настання дня.
30Коли ж моряки намагалися втекти з корабля і спускали на море човен, вдаючи, ніби хочуть кинути з носа якорі,
31Павло сказав сотнику й воїнам: Якщо вони не залишаться на кораблі, ви не зможете врятуватись.
32Тоді воїни перерубали мотузки човна і дали йому впасти.
33До того, як мав настати день, Павло став вмовляти всіх прийняти їжу, кажучи: Сьогодні чотирнадцятий день, відколи ви, чекаючи, залишаєтесь без їжі і нічого не приймаєте.
34Тому благаю вас прийняти їжу, бо це послужить для збереження вашого життя; бо ні в кого з вас і волосина з голови не впаде.
35Сказавши це, він узяв хліб, подякував перед усіма Богові і, розламавши, почав їсти.
36Тоді всі підбадьорились і самі прийняли їжу.
37А всіх нас на кораблі було двісті сімдесят шість душ.
38Наситившись їжею, вони стали полегшувати корабель, викидаючи в море пшеницю.
39Коли ж настав день, то вони не впізнавали землі, зате помітили якусь затоку з берегом, на який і вирішили, якщо можна, вигнати корабель.
40Піднявши якорі, вони пустилися в море, одночасно розв’язавши мотузки стерен, і, піднявши за вітром мале вітрило, взяли курс на берег.
41Натрапивши на косу, вони посадили корабель на мілину, і ніс загруз і залишився нерухомим, а корма розбивалася силою хвиль.
42Воїни вирішили вбити в’язнів, щоб ніхто, випливши, не втік.
43Та сотник, бажаючи врятувати Павла, утримав їх від цього наміру і наказав тим, що вміють плавати, першими стрибати в море й виходити на берег;
44а решті пливти кому на дошках, а кому на чомусь від корабля. Таким чином усі врятувалися на берег.
Currently Selected:
:
Highlight
Share
Copy
Want to have your highlights saved across all your devices? Sign up or sign in
Copyright © 2021 by Ю. Л. Попченко