Луки 6

1Якось у друго-першу суботу Iсус проходив через ниви, і Його учні зривали колоски і їли, розтираючи руками.

2Деякі ж із фарисеїв сказали їм: Чому ви робите те, чого не можна робити в суботу?

3Iсус сказав їм у відповідь: Хіба ви не читали про те, що зробив Давид, коли зголоднів сам і ті, що були з ним?

4Як він увійшов у дім Божий, і взяв і з’їв хліби покладання, які не можна було їсти нікому, крім одних священників, і дав тим, що були з ним?

5I сказав їм: Син Людський є Господом і суботи.

6В іншу суботу Він увійшов у синагогу і навчав, а там був чоловік, у якого права рука була суха.

7Книжники ж і фарисеї стежили за Ним, чи не зцілить Він у суботу, щоб знайти звинувачення проти Нього.

8Та Він знав їхні думки і сказав чоловіку з сухою рукою: Підведися і стань посередині. Той підвівся і став.

9Тоді Iсус сказав їм: Запитаю Я вас про одне: у суботу можна добро робити чи зло робити? врятувати життя чи погубити?

10I, оглянувши всіх їх, каже тому чоловіку: Простягни свою руку! Той так і зробив, і його рука стала здорова, як і інша.

11Вони ж наповнились люттю і говорили один з одним, що б їм зробити з Iсусом.

12У ті дні Він пішов на гору помолитись і провів усю ніч у молитві до Бога.

13Коли ж настав день, Він покликав Своїх учнів і вибрав з них дванадцятьох, яких і назвав апостолами:

14Симона, якого й назвав Петром, і його брата Андрія, Якова та Iоана, Филипа і Варфоломія,

15Матвія і Хому, Якова Алфеєвого і Симона, званого Зилотом,

16Iуду Якового та Iуду Iскаріота, який і став зрадником.

17Спустившись із ними, Він став на рівнинному місці і з Ним велика кількість Його учнів і безліч народу з усієї Iудеї, Єрусалима і примор’я Тира й Сидона, який прийшов послухати Його і зцілитися від своїх хвороб,

18і також мучені нечистими духами; і вони зцілялися.

19I весь народ намагався доторкнутися до Нього, бо від Нього виходила сила і всіх зціляла.

20I Він, піднявши Свої очі на Своїх учнів, сказав: Блаженні бідні, бо вашим є Царство Боже.

21Блаженні голодні тепер, бо ви будете насичені. Блаженні ті, що плачуть тепер, бо ви будете сміятися.

22Блаженні ви, коли зненавидять вас люди і коли відділять вас, і зганьблять, і відкинуть як лихе ваше ім’я за Сина Людського.

23Радійте в той день і стрибайте від радості, бо ось велика ваша нагорода на небесах; бо так робили з пророками їхні отці.

24Натомість, горе вам, багатим, бо ви вже отримали свою втіху.

25Горе вам, ситим, бо ви будете голодними. Горе вам, що тепер смієтеся, бо ви будете сумувати й плакати.

26Горе вам, коли всі люди будуть говорити про вас добре, бо так робили з лжепророками їхні отці.

27А вам, що слухаєте, кажу: Любіть своїх ворогів, робіть добро тим, хто ненавидить вас,

28благословляйте тих, хто проклинає вас, і моліться за тих, хто кривдить вас.

29Тому, хто б’є тебе по щоці, підставляй і іншу, і тому, хто забирає в тебе накидку, не перешкоджай забрати й сорочку.

30Кожному, хто просить у тебе, давай, і від того, хто забирає в тебе, не вимагай назад.

31I як хочете, щоб вам робили люди, так само й ви їм робіть.

32Якщо ви любите тих, хто любить вас, яка вам за це подяка? Бо й грішники люблять тих, хто любить їх.

33I якщо ви робите добро тим, хто робить добро вам, яка вам за це подяка? Бо й грішники роблять те саме.

34I якщо ви позичаєте тим, від кого сподіваєтесь отримати назад, яка вам за це подяка? Бо й грішники позичають грішникам, щоб отримати назад стільки ж.

35Натомість, любіть своїх ворогів, робіть добро й позичайте, нічого не чекаючи взамін, і буде великою ваша нагорода, і ви будете синами Всевишнього, бо Він добрий до невдячних і злих.

36Тож будьте милосердні, як милосердний ваш Отець.

37Не судіть, і не будете судимі; не засуджуйте, і не будете засуджені; прощайте, і будете прощені.

38Давайте, і буде вам дано — мірою доброю, утоптаною, утрушеною, переповненою дадуть у вашу полу; бо якою мірою міряєте, такою й вам буде відміряно.

39Розказав же їм і притчу: Хіба може сліпий водити сліпого? Чи не обидва впадуть у яму?

40Учень не вищий за свого вчителя, але, удосконалившись, кожен буде, як його вчитель.

41Чого дивишся на трісочку в оці свого брата, а колоди у власному оці не помічаєш?

42Або як можеш сказати своєму брату: Брате, дай я витягну трісочку, що в твоєму оці, — коли сам не бачиш колоди у своєму оці? Лицеміре, спочатку витягни колоду зі свого ока, а тоді будеш добре бачити, щоб витягнути трісочку, що в оці твого брата.

43Бо немає хорошого дерева, яке приносить гнилий плід, і гнилого дерева, яке приносить хороший плід;

44бо кожне дерево пізнається по своєму плоду; бо не збирають з терну смокви і не зрізають з колючого куща виноград.

45Добра людина з доброї скарбниці свого серця виносить добре, а зла людина зі злої скарбниці свого серця виносить зле, бо від повноти серця говорять її вуста.

46Чому ви звете Мене: Господи! Господи! — і не виконуєте того, що Я кажу?

47Кожен, хто приходить до Мене, і слухає Мої слова, і виконує їх, Я скажу вам, до кого подібний:

48він подібний до людини, що будує дім, яка глибоко прокопала й заклала підвалини на камені; а коли трапилась повінь і на цей дім хлинула річка, то не змогла похитнути його, бо його підвалини були закладені на камені.

49А хто послухав і не виконав, той подібний до людини, яка збудувала дім на землі без підвалин, на який хлинула річка, і він відразу впав, і руйнування того дому було великим.

Currently Selected:

Луки 6: НУП

Highlight

Copy