Луки 7
7
1Коли Iсус скінчив говоритиСвої слова у вуха народу, то увійшов у Капернаум.
2А в одного сотника раб, яким він дорожив, був хворим і при смерті.
3Почувши про Iсуса, він послав до Нього іудейських старійшин просити Його, щоб прийшов і зцілив його раба.
4I вони, прийшовши до Iсуса, наполегливо благали Його, кажучи: Він гідний, щоб Ти зробив це для нього,
5бо він любить наш народ і побудував нам синагогу.
6I Iсус пішов з ними. Коли ж Він був уже недалеко від дому, сотник послав до Нього друзів сказати Йому: Не турбуй Себе, Господи, бо я не гідний, щоб Ти увійшов під мій дах.
7Тому й себе я не вважав гідним прийти до Тебе; але скажи слово, і мій слуга одужає.
8Бо і сам я людина, поставлена під владою, яка має підлеглих воїнів, та кажу одному: Піди, — і він іде; і іншому: Прийди, — і він приходить; і своєму рабу: Зроби це, — і він робить.
9Почувши це, Iсус здивувався йому і, обернувшись, сказав народу, що йшов за Ним: Кажу вам: навіть в Iзраїлі Я не знайшов такої великої віри.
10Послані, повернувшись додому, знайшли хворого раба здоровим.
11Наступного дня Він ішов у місто, яке називається Наїн, і з Ним ішло чимало Його учнів і багато народу.
12Коли ж Він наблизився до воріт міста, то ось із нього виносили померлого, єдиного сина в матері (а вона була вдовою), і з нею було чимало народу з міста.
13Побачивши її, Господь зжалився над нею і сказав їй: Не плач.
14I, підійшовши, доторкнувся до мар (ті ж, що несли, зупинилися) і сказав: Юначе, кажу тобі: устань!
15I мертвий сів і почав говорити; і Iсус віддав його матері.
16I всіх охопив страх, і вони славили Бога, кажучи: Великий пророк постав серед нас, — і: Бог відвідав Свій народ!
17I розійшлися ці слова про Нього по всій Iудеї і по всій тій околиці.
18I розповіли Iоану його учні про все це.
19Iоан, підізвавши двох своїх учнів, послав їх до Iсуса запитати: Ти Той, що має прийти, чи чекати нам іншого?
20Прийшовши до Нього, ті чоловіки сказали: Iоан Хреститель послав нас до Тебе запитати: Ти Той, що має прийти, чи чекати нам іншого?
21А саме в той час Він зцілив багатьох від хвороб, недуг і злих духів і багатьом сліпим дарував зір.
22Iсус сказав їм у відповідь: Підіть розкажіть Iоану, що ви бачили й чули: сліпі прозрівають, кульгаві ходять, прокажені очищаються, глухі чують, мертві воскресають і бідним проповідується Євангеліє;
23і блаженний той, хто не спокуситься через Мене.
24Коли ж посланці Iоана пішли, Iсус почав говорити народу про Iоана: На що ви ходили в пустелю дивитися? На тростину, яку гойдає вітер?
25То на що ви ходили дивитися? На людину, одягнену в м’який одяг? Так ті, що живуть у пишному вбранні і розкоші, знаходяться у царських палацах.
26То на що ж ви ходили дивитися? На пророка? Так, кажу вам, і більше, ніж на пророка.
27Він той, про кого написано: Ось Я посилаю Свого вісника перед Твоїм лицем, який приготує Тобі дорогу перед Тобою.
28Бо кажу вам: серед народжених жінками немає більшого пророка за Iоана Хрестителя; та найменший у Царстві Небесному є більшим за нього.
29I весь народ і митники, почувши це, визнали Бога праведним, охрестившись Iоановим хрещенням.
30А фарисеї й законники відкинули Божий задум щодо себе, не охрестившись від нього.
31I Господь сказав: До кого Мені уподібнити людей цього роду і до кого вони подібні?
32Вони подібні до дітей, які сидять на площі, і гукають один до одного, і кажуть: Ми грали вам на сопілці, а ви не танцювали; ми співали вам жало́бних пісень, а ви не голосили.
33Бо прийшов Iоан Хреститель, ні хліба не їсть, ні вина не п’є, і ви кажете: У ньому біс.
34Прийшов Син Людський, їсть і п’є, і ви кажете: Ось чоловік — ненажера й п’яниця, друг митників і грішників.
35Та мудрість виправдалась усіма своїми дітьми.
36Один із фарисеїв запросив Його поїсти з ним, і Він увійшов у дім фарисея і возліг.
37I ось одна жінка в місті, яка була грішницею, дізнавшись, що Iсус возлежить у домі фарисея, принесла алебастрову пляшечку мира,
38і, ставши ззаду біля Його ніг, почала, плачучи, обливати Його ноги слізьми, і витирала їх волоссям своєї голови, і цілувала Його ноги, і намащувала миром.
39Побачивши це, фарисей, який запросив Його, сказав у собі: Якби Він був пророком, то знав би, хто і яка жінка доторкається до Нього, бо вона грішниця.
40Iсус, заговоривши, сказав йому: Симоне, Я маю щось сказати тобі. Той каже: Скажи, Вчителю.
41В одного позикодавця було два боржники: один був винен п’ятсот динаріїв, а інший — п’ятдесят.
42І оскільки вони не могли заплатити, то він простив обом. Скажи, котрий з них любитиме його більше?
43Симон сказав у відповідь: Думаю, що той, кому більше простив. Iсус сказав йому: Правильно ти розсудив.
44I, повернувшись до жінки, сказав Симону: Бачиш цю жінку? Я увійшов у твій дім, і ти води не дав на Мої ноги, а вона слізьми облила Мої ноги і волоссям своєї голови витерла їх.
45Ти поцілунку Мені не дав, а вона, відколи Я увійшов, не перестає цілувати Мої ноги.
46Ти Моєї голови оливою не намастив, а вона миром намастила Мої ноги.
47Тому кажу тобі: прощається багато її гріхів, бо вона багато полюбила; а кому мало прощається, той мало любить.
48А їй сказав: Прощаються тобі гріхи.
49I ті, що возлежали з Ним, почали казати в собі: Хто це такий, що й гріхи прощає?
50Він же сказав жінці: Твоя віра спасла тебе; іди з миром!
Currently Selected:
Луки 7: НУП
Highlight
Share
Copy
Want to have your highlights saved across all your devices? Sign up or sign in
Copyright © 2021 by Ю. Л. Попченко
Луки 7
7
1Коли Iсус скінчив говоритиСвої слова у вуха народу, то увійшов у Капернаум.
2А в одного сотника раб, яким він дорожив, був хворим і при смерті.
3Почувши про Iсуса, він послав до Нього іудейських старійшин просити Його, щоб прийшов і зцілив його раба.
4I вони, прийшовши до Iсуса, наполегливо благали Його, кажучи: Він гідний, щоб Ти зробив це для нього,
5бо він любить наш народ і побудував нам синагогу.
6I Iсус пішов з ними. Коли ж Він був уже недалеко від дому, сотник послав до Нього друзів сказати Йому: Не турбуй Себе, Господи, бо я не гідний, щоб Ти увійшов під мій дах.
7Тому й себе я не вважав гідним прийти до Тебе; але скажи слово, і мій слуга одужає.
8Бо і сам я людина, поставлена під владою, яка має підлеглих воїнів, та кажу одному: Піди, — і він іде; і іншому: Прийди, — і він приходить; і своєму рабу: Зроби це, — і він робить.
9Почувши це, Iсус здивувався йому і, обернувшись, сказав народу, що йшов за Ним: Кажу вам: навіть в Iзраїлі Я не знайшов такої великої віри.
10Послані, повернувшись додому, знайшли хворого раба здоровим.
11Наступного дня Він ішов у місто, яке називається Наїн, і з Ним ішло чимало Його учнів і багато народу.
12Коли ж Він наблизився до воріт міста, то ось із нього виносили померлого, єдиного сина в матері (а вона була вдовою), і з нею було чимало народу з міста.
13Побачивши її, Господь зжалився над нею і сказав їй: Не плач.
14I, підійшовши, доторкнувся до мар (ті ж, що несли, зупинилися) і сказав: Юначе, кажу тобі: устань!
15I мертвий сів і почав говорити; і Iсус віддав його матері.
16I всіх охопив страх, і вони славили Бога, кажучи: Великий пророк постав серед нас, — і: Бог відвідав Свій народ!
17I розійшлися ці слова про Нього по всій Iудеї і по всій тій околиці.
18I розповіли Iоану його учні про все це.
19Iоан, підізвавши двох своїх учнів, послав їх до Iсуса запитати: Ти Той, що має прийти, чи чекати нам іншого?
20Прийшовши до Нього, ті чоловіки сказали: Iоан Хреститель послав нас до Тебе запитати: Ти Той, що має прийти, чи чекати нам іншого?
21А саме в той час Він зцілив багатьох від хвороб, недуг і злих духів і багатьом сліпим дарував зір.
22Iсус сказав їм у відповідь: Підіть розкажіть Iоану, що ви бачили й чули: сліпі прозрівають, кульгаві ходять, прокажені очищаються, глухі чують, мертві воскресають і бідним проповідується Євангеліє;
23і блаженний той, хто не спокуситься через Мене.
24Коли ж посланці Iоана пішли, Iсус почав говорити народу про Iоана: На що ви ходили в пустелю дивитися? На тростину, яку гойдає вітер?
25То на що ви ходили дивитися? На людину, одягнену в м’який одяг? Так ті, що живуть у пишному вбранні і розкоші, знаходяться у царських палацах.
26То на що ж ви ходили дивитися? На пророка? Так, кажу вам, і більше, ніж на пророка.
27Він той, про кого написано: Ось Я посилаю Свого вісника перед Твоїм лицем, який приготує Тобі дорогу перед Тобою.
28Бо кажу вам: серед народжених жінками немає більшого пророка за Iоана Хрестителя; та найменший у Царстві Небесному є більшим за нього.
29I весь народ і митники, почувши це, визнали Бога праведним, охрестившись Iоановим хрещенням.
30А фарисеї й законники відкинули Божий задум щодо себе, не охрестившись від нього.
31I Господь сказав: До кого Мені уподібнити людей цього роду і до кого вони подібні?
32Вони подібні до дітей, які сидять на площі, і гукають один до одного, і кажуть: Ми грали вам на сопілці, а ви не танцювали; ми співали вам жало́бних пісень, а ви не голосили.
33Бо прийшов Iоан Хреститель, ні хліба не їсть, ні вина не п’є, і ви кажете: У ньому біс.
34Прийшов Син Людський, їсть і п’є, і ви кажете: Ось чоловік — ненажера й п’яниця, друг митників і грішників.
35Та мудрість виправдалась усіма своїми дітьми.
36Один із фарисеїв запросив Його поїсти з ним, і Він увійшов у дім фарисея і возліг.
37I ось одна жінка в місті, яка була грішницею, дізнавшись, що Iсус возлежить у домі фарисея, принесла алебастрову пляшечку мира,
38і, ставши ззаду біля Його ніг, почала, плачучи, обливати Його ноги слізьми, і витирала їх волоссям своєї голови, і цілувала Його ноги, і намащувала миром.
39Побачивши це, фарисей, який запросив Його, сказав у собі: Якби Він був пророком, то знав би, хто і яка жінка доторкається до Нього, бо вона грішниця.
40Iсус, заговоривши, сказав йому: Симоне, Я маю щось сказати тобі. Той каже: Скажи, Вчителю.
41В одного позикодавця було два боржники: один був винен п’ятсот динаріїв, а інший — п’ятдесят.
42І оскільки вони не могли заплатити, то він простив обом. Скажи, котрий з них любитиме його більше?
43Симон сказав у відповідь: Думаю, що той, кому більше простив. Iсус сказав йому: Правильно ти розсудив.
44I, повернувшись до жінки, сказав Симону: Бачиш цю жінку? Я увійшов у твій дім, і ти води не дав на Мої ноги, а вона слізьми облила Мої ноги і волоссям своєї голови витерла їх.
45Ти поцілунку Мені не дав, а вона, відколи Я увійшов, не перестає цілувати Мої ноги.
46Ти Моєї голови оливою не намастив, а вона миром намастила Мої ноги.
47Тому кажу тобі: прощається багато її гріхів, бо вона багато полюбила; а кому мало прощається, той мало любить.
48А їй сказав: Прощаються тобі гріхи.
49I ті, що возлежали з Ним, почали казати в собі: Хто це такий, що й гріхи прощає?
50Він же сказав жінці: Твоя віра спасла тебе; іди з миром!
Currently Selected:
:
Highlight
Share
Copy
Want to have your highlights saved across all your devices? Sign up or sign in
Copyright © 2021 by Ю. Л. Попченко