Івана 4
4
Ісус розмовляє з самарянкою
1Коли Ісус дізнався, що фарисеї почули, начебто Він хрестить більше учнів, ніж Іван, – 2хоча сам Ісус не хрестив, а хрестили Його учні, – 3то залишив Юдею й знову пішов до Галілеї. 4Йому треба було пройти через Самарію, 5і Він прийшов у самарянське місто Сихар, неподалік від землі, яку Яків дав своєму синові Йосифові. 6Там була криниця Якова, і Ісус, утомившись від дороги, сів відпочити біля криниці. Було десь близько шостої години#4:6 Приблизно дванадцята година..
7Одна жінка з Самарії прийшла по воду.
Ісус сказав їй:
―Дай Мені напитися!
8(Його учні пішли до міста купити їжі.)
9Жінка-самарянка сказала Йому:
―Як Ти, юдей, просиш пити в мене – жінки-самарянки?
(Річ у тім, що юдеї не спілкуються з самарянами.)
10Ісус відповів їй:
―Якби ти знала про дар Божий і Хто Той, Що каже тобі: «Дай Мені напитися!», ти б сама просила в Нього, і Він дав би тобі живої води.
11Жінка сказала:
―Господи, Ти навіть відра не маєш, а криниця глибока, звідки ж у Тебе жива вода? 12Невже Ти більший від нашого батька Якова, який дав нам криницю і сам із неї пив, а також його сини та його стада?
13Ісус відповів:
―Кожен, хто п’є цю воду, знову захоче пити. 14Але той, хто п’є воду, яку Я йому дам, повік не відчуватиме спраги. Вода, яку Я йому дам, стане в ньому джерелом води, що тече в життя вічне.
15Жінка сказала Йому:
―Господи, дай мені такої води, щоб я більше не хотіла пити й не приходила сюди черпати.
16Він сказав їй:
―Іди, поклич свого чоловіка та приходь сюди.
17Вона відповіла:
―У мене немає чоловіка.
Ісус сказав:
―Ти добре відповіла, що не маєш чоловіка. 18Адже в тебе було п’ять чоловіків, і той, з ким ти зараз живеш, тобі не чоловік. Тут ти сказала правду.
19Жінка сказала Йому:
―Господи, я бачу, що Ти пророк. 20Наші батьки поклонялися на цій горі, а ви, юдеї, кажете, що в Єрусалимі те місце, де потрібно Йому поклонятися.
21Ісус відповів:
―Повір Мені, жінко, прийде час, коли не будете поклонятися Отцеві ні на цій горі, ні в Єрусалимі. 22Ви, самаряни, поклоняєтесь тому, чого не знаєте, ми ж знаємо, Кому поклоняємося, бо спасіння – від юдеїв. 23Але прийде час, і вже прийшов, коли справжні поклонники будуть поклонятися Отцеві в Дусі та істині, бо таких поклонників шукає Собі Отець. 24Бог є Дух, і хто поклоняється Йому, той повинен поклонятися в Дусі та істині.
25Жінка сказала Йому:
―Я знаю, що має прийти Месія, Якого називають Христос. Коли Він прийде, Він нам усе пояснить.
26Ісус сказав їй:
―Це Я, Той, Хто говорить із тобою.
Ісус говорить про духовні жнива
27У той час повернулися Його учні й дивувалися, що Він говорить із жінкою. Однак ніхто не запитав: «Чого хочеш?» або: «Чому розмовляєш із нею?»
28Тоді жінка залишила своє відро, повернулася до міста та сказала людям: 29«Ходіть та побачите Чоловіка, Який сказав мені все, що я зробила! Чи Він часом не Христос?» 30Тоді люди вийшли з міста та прийшли до Ісуса. 31У цей час Його учні просили Його:
―Равві, поїж!
32Але Він сказав їм:
―Я маю їсти іншу їжу, про яку ви не знаєте.
33Тоді учні почали говорити один до одного: «Чи не приніс Йому хтось їсти?»
34Ісус сказав їм:
―Моя їжа в тому, щоб чинити волю Того, Хто надіслав Мене, і звершити Його справу. 35Хіба ви не говорите: «Ще чотири місяці, і будуть жнива?» Отже, Я кажу вам: підійміть ваші очі й подивіться на поля, бо вони вже білі, готові для жнив. 36Жнець отримує свою винагороду. Він збирає врожай для вічного життя, щоб раділи разом – той, хто сіє, і той, хто жне. 37У цьому справджується слово: один сіє, а інший жне. 38Я надіслав вас жати не те, над чим ви трудилися. Інші трудилися, а ви їхню працю пожинаєте.
Багато самарян увірувало
39Багато самарян із того міста увірувало в Ісуса через слова, засвідчені жінкою: «Він сказав мені все, що я зробила». 40Коли самаряни прийшли до Нього, то просили Його залишитися з ними, і Він залишався там два дні. 41І ще більше увірувало через Його Слово.
42Вони казали жінці: «Ми вже віримо не через твої слова, а тому що ми самі чули й знаємо, що Він дійсно Спаситель світу».
Ісус зцілює сина придворного
43Через два дні Він вирушив звідти до Галілеї. 44Адже Ісус Сам свідчив, що пророк на своїй батьківщині пошани не має. 45Проте коли Він прибув до Галілеї, галілеяни прийняли Його гостинно, тому що вони були в Єрусалимі на святі Пасхи та бачили все, що Він там зробив.
46 Ісус знов прийшов у Кану Галілейську, де перетворив воду у вино. На той час у Капернаумі син одного придворного був хворий. 47Почувши, що Ісус прийшов з Юдеї до Галілеї, він прийшов до Нього й благав, щоб Він прийшов зцілити його сина, який був при смерті.
48Ісус сказав йому:
―Якщо ви не побачите ознак та чудес, ніколи не повірите!
49Придворний відповів Йому:
―Господи, прийди, доки мій син не помер.
50Ісус відповів йому:
―Іди, твій син буде жити.
Чоловік повірив тому, що сказав Ісус, та пішов. 51Коли він був іще в дорозі, раби зустріли його й сказали, що його син живий. 52Він запитав, о котрій годині йому стало краще, і вони сказали: «Вчора о сьомій#4:52 Приблизно тринадцята година. годині гарячка залишила його». 53Батько зрозумів, що це сталося тоді, коли Ісус сказав: «Твій син буде жити». І повірив він та увесь його дім. 54Це було друге знамення, яке зробив Ісус після того, як повернувся з Юдеї в Галілею.
Tällä hetkellä valittuna:
Івана 4: НПУ
Korostus
Jaa
Kopioi
Haluatko, että korostuksesi tallennetaan kaikille laitteillesi? Rekisteröidy tai kirjaudu sisään
Новий Завіт і Книга Псалмів, Новий Переклад Українською™ НПУ™
© 2022 Biblica, Inc.
Використовується з дозволу. Усі права захищені у всьому світі.
New Testament and Psalms, New Ukrainian Translation™ NPU™
Copyright © 2022 by Biblica, Inc.
Used with permission. All rights reserved worldwide.
Івана 4
4
Ісус розмовляє з самарянкою
1Коли Ісус дізнався, що фарисеї почули, начебто Він хрестить більше учнів, ніж Іван, – 2хоча сам Ісус не хрестив, а хрестили Його учні, – 3то залишив Юдею й знову пішов до Галілеї. 4Йому треба було пройти через Самарію, 5і Він прийшов у самарянське місто Сихар, неподалік від землі, яку Яків дав своєму синові Йосифові. 6Там була криниця Якова, і Ісус, утомившись від дороги, сів відпочити біля криниці. Було десь близько шостої години#4:6 Приблизно дванадцята година..
7Одна жінка з Самарії прийшла по воду.
Ісус сказав їй:
―Дай Мені напитися!
8(Його учні пішли до міста купити їжі.)
9Жінка-самарянка сказала Йому:
―Як Ти, юдей, просиш пити в мене – жінки-самарянки?
(Річ у тім, що юдеї не спілкуються з самарянами.)
10Ісус відповів їй:
―Якби ти знала про дар Божий і Хто Той, Що каже тобі: «Дай Мені напитися!», ти б сама просила в Нього, і Він дав би тобі живої води.
11Жінка сказала:
―Господи, Ти навіть відра не маєш, а криниця глибока, звідки ж у Тебе жива вода? 12Невже Ти більший від нашого батька Якова, який дав нам криницю і сам із неї пив, а також його сини та його стада?
13Ісус відповів:
―Кожен, хто п’є цю воду, знову захоче пити. 14Але той, хто п’є воду, яку Я йому дам, повік не відчуватиме спраги. Вода, яку Я йому дам, стане в ньому джерелом води, що тече в життя вічне.
15Жінка сказала Йому:
―Господи, дай мені такої води, щоб я більше не хотіла пити й не приходила сюди черпати.
16Він сказав їй:
―Іди, поклич свого чоловіка та приходь сюди.
17Вона відповіла:
―У мене немає чоловіка.
Ісус сказав:
―Ти добре відповіла, що не маєш чоловіка. 18Адже в тебе було п’ять чоловіків, і той, з ким ти зараз живеш, тобі не чоловік. Тут ти сказала правду.
19Жінка сказала Йому:
―Господи, я бачу, що Ти пророк. 20Наші батьки поклонялися на цій горі, а ви, юдеї, кажете, що в Єрусалимі те місце, де потрібно Йому поклонятися.
21Ісус відповів:
―Повір Мені, жінко, прийде час, коли не будете поклонятися Отцеві ні на цій горі, ні в Єрусалимі. 22Ви, самаряни, поклоняєтесь тому, чого не знаєте, ми ж знаємо, Кому поклоняємося, бо спасіння – від юдеїв. 23Але прийде час, і вже прийшов, коли справжні поклонники будуть поклонятися Отцеві в Дусі та істині, бо таких поклонників шукає Собі Отець. 24Бог є Дух, і хто поклоняється Йому, той повинен поклонятися в Дусі та істині.
25Жінка сказала Йому:
―Я знаю, що має прийти Месія, Якого називають Христос. Коли Він прийде, Він нам усе пояснить.
26Ісус сказав їй:
―Це Я, Той, Хто говорить із тобою.
Ісус говорить про духовні жнива
27У той час повернулися Його учні й дивувалися, що Він говорить із жінкою. Однак ніхто не запитав: «Чого хочеш?» або: «Чому розмовляєш із нею?»
28Тоді жінка залишила своє відро, повернулася до міста та сказала людям: 29«Ходіть та побачите Чоловіка, Який сказав мені все, що я зробила! Чи Він часом не Христос?» 30Тоді люди вийшли з міста та прийшли до Ісуса. 31У цей час Його учні просили Його:
―Равві, поїж!
32Але Він сказав їм:
―Я маю їсти іншу їжу, про яку ви не знаєте.
33Тоді учні почали говорити один до одного: «Чи не приніс Йому хтось їсти?»
34Ісус сказав їм:
―Моя їжа в тому, щоб чинити волю Того, Хто надіслав Мене, і звершити Його справу. 35Хіба ви не говорите: «Ще чотири місяці, і будуть жнива?» Отже, Я кажу вам: підійміть ваші очі й подивіться на поля, бо вони вже білі, готові для жнив. 36Жнець отримує свою винагороду. Він збирає врожай для вічного життя, щоб раділи разом – той, хто сіє, і той, хто жне. 37У цьому справджується слово: один сіє, а інший жне. 38Я надіслав вас жати не те, над чим ви трудилися. Інші трудилися, а ви їхню працю пожинаєте.
Багато самарян увірувало
39Багато самарян із того міста увірувало в Ісуса через слова, засвідчені жінкою: «Він сказав мені все, що я зробила». 40Коли самаряни прийшли до Нього, то просили Його залишитися з ними, і Він залишався там два дні. 41І ще більше увірувало через Його Слово.
42Вони казали жінці: «Ми вже віримо не через твої слова, а тому що ми самі чули й знаємо, що Він дійсно Спаситель світу».
Ісус зцілює сина придворного
43Через два дні Він вирушив звідти до Галілеї. 44Адже Ісус Сам свідчив, що пророк на своїй батьківщині пошани не має. 45Проте коли Він прибув до Галілеї, галілеяни прийняли Його гостинно, тому що вони були в Єрусалимі на святі Пасхи та бачили все, що Він там зробив.
46 Ісус знов прийшов у Кану Галілейську, де перетворив воду у вино. На той час у Капернаумі син одного придворного був хворий. 47Почувши, що Ісус прийшов з Юдеї до Галілеї, він прийшов до Нього й благав, щоб Він прийшов зцілити його сина, який був при смерті.
48Ісус сказав йому:
―Якщо ви не побачите ознак та чудес, ніколи не повірите!
49Придворний відповів Йому:
―Господи, прийди, доки мій син не помер.
50Ісус відповів йому:
―Іди, твій син буде жити.
Чоловік повірив тому, що сказав Ісус, та пішов. 51Коли він був іще в дорозі, раби зустріли його й сказали, що його син живий. 52Він запитав, о котрій годині йому стало краще, і вони сказали: «Вчора о сьомій#4:52 Приблизно тринадцята година. годині гарячка залишила його». 53Батько зрозумів, що це сталося тоді, коли Ісус сказав: «Твій син буде жити». І повірив він та увесь його дім. 54Це було друге знамення, яке зробив Ісус після того, як повернувся з Юдеї в Галілею.
Tällä hetkellä valittuna:
:
Korostus
Jaa
Kopioi
Haluatko, että korostuksesi tallennetaan kaikille laitteillesi? Rekisteröidy tai kirjaudu sisään
Новий Завіт і Книга Псалмів, Новий Переклад Українською™ НПУ™
© 2022 Biblica, Inc.
Використовується з дозволу. Усі права захищені у всьому світі.
New Testament and Psalms, New Ukrainian Translation™ NPU™
Copyright © 2022 by Biblica, Inc.
Used with permission. All rights reserved worldwide.