Іоана 12
12
1За шість днів до Пасхи Ісус прийшов у Віфанію, де був Лазар померлий, якого Він воскресив з мертвих.
2Там приготували Йому вечерю, і Марфа прислуговувала, а Лазар був одним із тих, що возлежали з Ним.
3І ось Марія, узявши фунт чистого нардового дорогоцінного мира, помазала Ісусові ноги і витерла Його ноги своїм волоссям, і дім наповнився пахощами від мира.
4Тоді один з Його учнів, Іуда Симонів Іскаріот, який мав зрадити Його, каже:
5Чому це миро не було продано за триста динаріїв і гроші не роздано бідним?
6Сказав же це не тому, що дбав про бідних, а тому, що був злодієм: у нього була скринька для грошей, і він брав те, що туди клали.
7Та Ісус сказав: Облиш її, вона зберегла його на день Мого поховання.
8Бо бідних ви завжди матимете з собою, а Мене не завжди матимете.
9Багато ж людей з іудеїв дізналися, що Він там, і прийшли не тільки ради Ісуса, а щоб побачити й Лазаря, якого Він воскресив з мертвих.
10Первосвященники ж змовились убити й Лазаря,
11бо через нього багато хто з іудеїв відходив від них і починав вірувати в Ісуса.
12Наступного дня багато людей, які прийшли на свято, почувши, що Ісус іде в Єрусалим,
13узяли пальмове віття, вийшли Йому назустріч і вигукували: Осанна! Благословенний Цар Ізраїлю, що йде в ім’я Господнє!
14Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано:
15Не бійся, дочко Сіону! Ось твій Цар іде, сидячи на дитинчаті ослиці.
16Його учні спочатку не зрозуміли цього, а коли Ісус прославився, то згадали, що так було написано про Нього і що так зробили Йому.
17Люди ж, які були з Ним, коли Він викликав Лазаря з гробниці і воскресив його з мертвих, свідчили про це.
18Тому люди й вийшли Його зустрічати, бо почули, що Він вчинив таке чудо.
19Фарисеї ж сказали один одному: Бачите, ви нічого не вдієте. Он увесь світ пішов за Ним.
20Серед тих, що прийшли поклонитись у свято, були деякі елліни.
21Вони підійшли до Филипа з Віфсаїди Галілейської і попросили його: Пане, ми хочемо побачити Ісуса.
22Филип іде й каже про це Андрію, а потім Андрій і Филип кажуть Ісусу.
23Ісус же сказав їм у відповідь: Прийшов час прославитися Сину Людському.
24Істинно, істинно вам кажу: якщо пшеничне зерно, упавши в землю, не помре, то залишиться одне, а якщо помре, то принесе багато плоду.
25Хто любить своє життя, той втратить його, а хто ненавидить своє життя в цьому світі, той збереже його для вічного життя.
26Хто служить Мені, хай іде за Мною; і де Я, там буде і Мій слуга; і хто служить Мені, того вшанує Отець.
27Моя душа тепер стривожена, і що Мені сказати? Отче, спаси Мене від цього часу. Та на те Я і прийшов — для цього часу.
28Отче, прослав Своє Ім’я. Тоді пролунав голос із неба: І прославив, і ще прославлю!
29А народ, який стояв і чув це, сказав, що це був грім. Інші ж казали: Це ангел говорив до Нього.
30Ісус сказав у відповідь: Не для Мене був цей голос, а для вас.
31Тепер настав суд цьому світу, тепер князь цього світу буде вигнаний геть.
32І коли Я буду піднесений від землі, усіх приверну до Себе.
33Це Він сказав, указуючи, якою смертю мав померти.
34Народ відповів Йому: Ми чули з Закону, що Христос пробуває вічно. Як же Ти кажеш, що Син Людський має бути піднесений? Хто Цей Син Людський?
35Тоді Ісус сказав їм: Ще трохи часу світло буде з вами. Ходіть, поки маєте світло, щоб не огорнула вас темрява; а хто ходить у темряві, той не знає, куди йде.
36Поки маєте світло, віруйте у світло, щоб бути синами світла. Сказавши це, Ісус пішов і скрився від них.
37Хоча стільки чудес Він учинив перед ними, вони не вірували в Нього,
38щоб збулося слово пророка Ісаї, яке він сказав: Господи, хто повірив почутому від нас і кому відкрилась рука Господня?
39Тому вони не могли вірувати, що ще сказав Ісая:
40Він засліпив їм очі і закам’янив їм серце, щоб вони не побачили очима, і не зрозуміли серцем, і не навернулись, і Я не зцілив їх.
41Це сказав Ісая, коли побачив Його славу і сказав про Нього.
42Проте й з начальників багато хто увірував у Нього, але через фарисеїв не визнавав Його, щоб не бути відлученим від синагоги;
43бо полюбили славу людську, а не славу Божу.
44Ісус же вигукнув і сказав: Хто вірує в Мене, той не в Мене вірує, а в Того, Хто Мене послав;
45і хто бачить Мене, той бачить Того, Хто Мене послав!
46Я, Світло, прийшов у світ, щоб кожен, хто вірує в Мене, не залишався в темряві.
47І хто почує Мої слова і не увірує, Я не суджу його, бо Я прийшов не судити світ, а спасти світ.
48Хто відкидає Мене і не приймає Моїх слів, той має собі суддю: слово, яке Я говорив, воно буде судити його в останній день.
49Бо Я не Сам від Себе говорив, а Отець, що послав Мене, Він дав Мені заповідь, що казати і що говорити.
50І Я знаю, що Його заповідь — це вічне життя. Тому, що говорю, Я говорю так, як сказав Мені Отець.
Markert nå:
Іоана 12: НУП
Marker
Del
Kopier
Vil du ha høydepunktene lagret på alle enhetene dine? Registrer deg eller logg på
Copyright © 2021 by Ю. Л. Попченко
