Популярні біблійні вірші з 1 Книга Царів 17

Поділитись

Бо так Господь Бог Ізраїлю каже: „Цей жбан борошна не спорожниться і цей глечик оливи не пересохне до того дня, доки Господь не дасть дощу на ці землі”».

Ілля тишвійський, з Тишве у Ґілеаді, сказав Агаву: «Як і те, що Господь, Бог Ізраїлю, якому я служу, живий, так не буде ні роси, ні дощу протягом кількох найближчих років, якщо я не накажу».

Ілля сказав їй: «Не бійся. Іди додому і зроби, як кажеш. Але спершу спечи маленьку хлібину для мене з того, що маєш, і принеси мені, а тоді спечи з решти борошна хліб для себе й свого сина.

Вона відповіла: «Клянусь тобі: так само, як і те, що Господь твій Бог живий, я не маю хліба, лише пригорщу борошна у жбані та трохи оливи у глечику. Я збираю хмиз, щоб узяти додому й приготувати поживу для себе й мого сина, щоб з’їсти й померти».

«Йди зараз до Зарефата в Сидоні й залишайся там. Я наказав удові в цьому місці постачати тобі харчі».

Бо жбан борошна не спорожнявся і глечик оливи не пересихав, згідно зі словом Господнім, промовленим Іллєю.

Вона пішла і зробила, як Ілля їй сказав. Там було достатньо їжі для Іллі й для жінки та її родини.

Тож він подався до Зарефата. Коли він прийшов до міської брами, вдова там збирала хмиз. Він звернувся до неї і спитав: «Чи не принесеш ти мені попити трохи води в кухолі?»

Ти питимеш зі струмка, а годувати тебе там Я наказав крукам».

І коли вона зібралася принести воду, він гукнув: «І принеси мені, будь-ласка, кусень хліба».

Круки приносили йому хліб і м’ясо щоранку й щовечора, а пив він зі струмка.

Через деякий час струмок пересох, бо не було дощів у цих землях.

Тоді жінка сказали Іллі: «Тепер я знаю, що ти — чоловік Божий, і що слово Господа з уст твоїх — правдиве».

Тож він зробив, як Господь наказав йому. Він пішов до річки Керіт, на схід від Йордану, і залишився там.

Господь почув плач Іллі, життя повернулося до хлопчика, і він ожив.