3 Ездри 9
9
1І Він мені відповів, і сказав: Міряючи, міряй у тобі самому, і буде, як побачиш, коли мине якась частина пророкованих ознак, 2тоді зрозумієш, що це час, в який Всевишній почне відвідувати вік, який Ним створений. 3І коли у віку побачиться зміна місць, замішання народів, задуми народів, непостійність володарів, замішання володарів, 4то тоді зрозумієш, що Всевишній говорив про це від днів, які раніше були — від початку. 5Адже так, як усього, що зроблене у віку, початок у знищенні, і знищення явне, 6так і часи Всевишнього — початки явні в ознаках і силах, і знищення — в дії та в знаках.
7І буде, кожний, хто врятується, і хто зможе втекти через свої діла, чи через віру, якою повірив, 8цей омине пророковані небезпеки і побачить Моє спасіння на Моїй землі та в Моїх границях, які Я освятив Собі у віку. 9І тоді дивуватимуться ті, що тепер зловживали Моїми дорогами, і в муках житимуть ті, які їх відкинули з презирством. 10Бо ті, що не пізнали Мене, одержавши добродійства за життя, 11і які зневажили Мій закон, коли ще мали свободу, 12і коли ще їм відкрите було місце покаяння, вони не зрозуміли, але знехтували, цим треба по смерті в муці пізнати. 13Ти ж не будь цікавим, як безбожні мучитимуться, але запитай, як праведні врятуються, — яким належить вік і задля яких вік, — і коли.
14Відповів я, і сказав: 15Колись я сказав, тепер кажу і пізніше скажу, що є більше тих, що гинуть, ніж тих, що врятуються, 16як і хвиля є більшою за краплі. І Він мені відповів, і сказав: 17Яка нива, таке і насіння, які квіти, такі й барви, які діла, таке і створіння, і який рільник, такий і тік. Тому що був час віку, 18і тоді, коли Я приготовляв їм, тим, що є тепер, раніше, ніж їм був вік, в якому житимуть, то ніхто Мені не заперечив 19тоді, бо не було нікого! Тепер же, створені в цьому приготовленому світі й зі столом без браку і з незбагненним законом, є зіпсуті своїми звичаями.
20Я подумав про Мій вік, і ось він був пропащий, і Мій світ, і ось був у небезпеці задля думок, які до нього прийшли. 21І Я побачив, і їх дуже пощадив, і Я Собі спас гроно з китиці винограду, саджанець з великого племені. 22Тож нехай загине безліч, що без причини народилася, і нехай збережеться Моє гроно і Мої саджанці, бо з великим трудом Я це звершив. 23Ти ж, якщо ще даси, щоб минули інші сім днів, але не будеш постити в них, 24бо підеш у поле квітів, де немає збудованого дому, і їж тільки з квітів поля, і м’яса не скуштуєш, і вина не питимеш, але тільки квіти, 25і благатимеш Всевишнього безперервно, то прийду і говоритиму з тобою.
26І я пішов, як Він і сказав мені, до поля, що зветься Ардат, і я сів там між квітами, і я їв трави поля, і їхня їжа була мені в ситість. 27І сталося, після сімох днів я лежав на сіні, і моє серце знову було стурбоване, як і раніше. 28І мої уста відкрилися, і я почав говорити до Всевишнього, і сказав: 29О, Господи, з’являючись нам, Ти з’явився нашим батькам у пустелі, коли виходили з Єгипту і коли підходили до непрохідної і безплідної пустелі, і, промовляючи, Ти сказав: 30Ізраїле, слухай ти Мене, і насіння Якова, послухайте Мої слова! 31Бо ось Я засіваю у вас Мій закон, і він видасть у вас плід, і Я прославлюся в ньому навіки. 32Але наші батьки, прийнявши закон, не виконали і не зберегли Мої закони. І був плід закону, що не гине, бо не може, тому що він був Твоїм. 33Адже ті, що прийняли, загинули, не зберігши того, що в них було посіяне. 34І ось зазвичай буває, що коли земля прийме насіння чи море корабель, чи якась посудина їжу або напій, і коли станеться, що винищеним буде 35те, що посіяне, чи що поставлене, чи що прийняте, то це гине, а посудини залишаються. А в нас не так сталося! 36Бо ми, що одержали закон, згрішивши, загинули, як і наше серце, що його прийняло. 37Адже закон не гине, але залишається у своїй славі.
38І коли я це говорив у моєму серці, і поглянув я своїми очима, і я побачив жінку по правій стороні. І ось вона плакала та ридала великим голосом, і дуже боліла душею, а її одяг був роздертий, і попіл на її голові. 39І покинув я думки, над якими я роздумував, і повернувся до неї, і я їй сказав: 40Чому плачеш і чому страждаєш душею? А вона сказала мені: 41Полиши мене, мій пане, щоб я плакала і додала болю, тому що я дуже гірка душею і дуже принижена. 42І я їй сказав: Що турбує тебе, скажи мені! І вона мені сказала: 43Я, твоя раба, була неплідною і не народжувала, маючи мужа тридцять років. 44Але я кожної години і кожного дня впродовж цих тридцяти років благала Всевишнього, вночі та вдень. 45І сталося, що після тридцятьох років мене, твою рабиню, вислухав Бог. Він зглянувся на моє приниження, прислухався до моєї скорботи і дав мені сина. І я ним дуже зраділа, я і мій чоловік, і всі мої громадяни, і ми дуже вшановували Сильного. 46І я його годувала з великим трудом. 47І сталося, коли він виріс, то я прийшла, щоб взяти йому жінку, і справила день бенкету.
Поточний вибір:
3 Ездри 9: УТТ
Позначайте
Поділитись
Копіювати
Хочете, щоб ваші позначення зберігалися на всіх ваших пристроях? Зареєструйтеся або увійдіть
© 2011, Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)
3 Ездри 9
9
1І Він мені відповів, і сказав: Міряючи, міряй у тобі самому, і буде, як побачиш, коли мине якась частина пророкованих ознак, 2тоді зрозумієш, що це час, в який Всевишній почне відвідувати вік, який Ним створений. 3І коли у віку побачиться зміна місць, замішання народів, задуми народів, непостійність володарів, замішання володарів, 4то тоді зрозумієш, що Всевишній говорив про це від днів, які раніше були — від початку. 5Адже так, як усього, що зроблене у віку, початок у знищенні, і знищення явне, 6так і часи Всевишнього — початки явні в ознаках і силах, і знищення — в дії та в знаках.
7І буде, кожний, хто врятується, і хто зможе втекти через свої діла, чи через віру, якою повірив, 8цей омине пророковані небезпеки і побачить Моє спасіння на Моїй землі та в Моїх границях, які Я освятив Собі у віку. 9І тоді дивуватимуться ті, що тепер зловживали Моїми дорогами, і в муках житимуть ті, які їх відкинули з презирством. 10Бо ті, що не пізнали Мене, одержавши добродійства за життя, 11і які зневажили Мій закон, коли ще мали свободу, 12і коли ще їм відкрите було місце покаяння, вони не зрозуміли, але знехтували, цим треба по смерті в муці пізнати. 13Ти ж не будь цікавим, як безбожні мучитимуться, але запитай, як праведні врятуються, — яким належить вік і задля яких вік, — і коли.
14Відповів я, і сказав: 15Колись я сказав, тепер кажу і пізніше скажу, що є більше тих, що гинуть, ніж тих, що врятуються, 16як і хвиля є більшою за краплі. І Він мені відповів, і сказав: 17Яка нива, таке і насіння, які квіти, такі й барви, які діла, таке і створіння, і який рільник, такий і тік. Тому що був час віку, 18і тоді, коли Я приготовляв їм, тим, що є тепер, раніше, ніж їм був вік, в якому житимуть, то ніхто Мені не заперечив 19тоді, бо не було нікого! Тепер же, створені в цьому приготовленому світі й зі столом без браку і з незбагненним законом, є зіпсуті своїми звичаями.
20Я подумав про Мій вік, і ось він був пропащий, і Мій світ, і ось був у небезпеці задля думок, які до нього прийшли. 21І Я побачив, і їх дуже пощадив, і Я Собі спас гроно з китиці винограду, саджанець з великого племені. 22Тож нехай загине безліч, що без причини народилася, і нехай збережеться Моє гроно і Мої саджанці, бо з великим трудом Я це звершив. 23Ти ж, якщо ще даси, щоб минули інші сім днів, але не будеш постити в них, 24бо підеш у поле квітів, де немає збудованого дому, і їж тільки з квітів поля, і м’яса не скуштуєш, і вина не питимеш, але тільки квіти, 25і благатимеш Всевишнього безперервно, то прийду і говоритиму з тобою.
26І я пішов, як Він і сказав мені, до поля, що зветься Ардат, і я сів там між квітами, і я їв трави поля, і їхня їжа була мені в ситість. 27І сталося, після сімох днів я лежав на сіні, і моє серце знову було стурбоване, як і раніше. 28І мої уста відкрилися, і я почав говорити до Всевишнього, і сказав: 29О, Господи, з’являючись нам, Ти з’явився нашим батькам у пустелі, коли виходили з Єгипту і коли підходили до непрохідної і безплідної пустелі, і, промовляючи, Ти сказав: 30Ізраїле, слухай ти Мене, і насіння Якова, послухайте Мої слова! 31Бо ось Я засіваю у вас Мій закон, і він видасть у вас плід, і Я прославлюся в ньому навіки. 32Але наші батьки, прийнявши закон, не виконали і не зберегли Мої закони. І був плід закону, що не гине, бо не може, тому що він був Твоїм. 33Адже ті, що прийняли, загинули, не зберігши того, що в них було посіяне. 34І ось зазвичай буває, що коли земля прийме насіння чи море корабель, чи якась посудина їжу або напій, і коли станеться, що винищеним буде 35те, що посіяне, чи що поставлене, чи що прийняте, то це гине, а посудини залишаються. А в нас не так сталося! 36Бо ми, що одержали закон, згрішивши, загинули, як і наше серце, що його прийняло. 37Адже закон не гине, але залишається у своїй славі.
38І коли я це говорив у моєму серці, і поглянув я своїми очима, і я побачив жінку по правій стороні. І ось вона плакала та ридала великим голосом, і дуже боліла душею, а її одяг був роздертий, і попіл на її голові. 39І покинув я думки, над якими я роздумував, і повернувся до неї, і я їй сказав: 40Чому плачеш і чому страждаєш душею? А вона сказала мені: 41Полиши мене, мій пане, щоб я плакала і додала болю, тому що я дуже гірка душею і дуже принижена. 42І я їй сказав: Що турбує тебе, скажи мені! І вона мені сказала: 43Я, твоя раба, була неплідною і не народжувала, маючи мужа тридцять років. 44Але я кожної години і кожного дня впродовж цих тридцяти років благала Всевишнього, вночі та вдень. 45І сталося, що після тридцятьох років мене, твою рабиню, вислухав Бог. Він зглянувся на моє приниження, прислухався до моєї скорботи і дав мені сина. І я ним дуже зраділа, я і мій чоловік, і всі мої громадяни, і ми дуже вшановували Сильного. 46І я його годувала з великим трудом. 47І сталося, коли він виріс, то я прийшла, щоб взяти йому жінку, і справила день бенкету.
Поточний вибір:
:
Позначайте
Поділитись
Копіювати
Хочете, щоб ваші позначення зберігалися на всіх ваших пристроях? Зареєструйтеся або увійдіть
© 2011, Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)