Ті, хто був розсіяний через утиски, які виникли у зв’язку зі Степаном, пішли до Фінікії, Кіпру й Антіохії, не проголошуючи слова нікому, крім юдеїв.
Між ними були деякі люди з Кіпру та Киринеї, які, прийшовши до Антіохії, говорили і до греків, проповідуючи Євангеліє Господа Ісуса.
І Господня рука була з ними; тож велика кількість тих, які повірили, навернулися до Господа.
Вістка про них донеслася до Єрусалимської Церкви. І вони послали Варнаву, щоби пішов до Антіохії.
Він, прийшовши і побачивши Божу благодать, зрадів і заохочував усіх рішучістю серця триматися Господа,
оскільки він був доброю людиною і сповнений Духа Святого та віри. І багато людей приєдналося до Господа.
Він пішов у Тарс, щоб відшукати Савла.
А знайшовши, привів до Антіохії. Сталося, що вони цілий рік збиралися в Церкві, навчаючи велику громаду. Уперше в Антіохії учнів почали називати християнами.
Тими днями прибули з Єрусалима до Антіохії пророки.
Один з них на ім’я Агав, уставши, Духом провістив великий голод, який мав бути в усьому світі, який і настав за Клавдія.
Тоді постановили учні, кожний з них, по спроможності надіслати допомогу братам, які жили в Юдеї.
Це й зробили, відправивши до старших через руки Варнави і Савла.