Брати, кажу вам по-людському: навіть затвердженого людьми заповіту ніхто не відкидає і нічого не додає до нього.
Авраамові ж та його Нащадкові були дані обітниці. Не сказано, що нащадкам, наче про багатьох, але як про одного: і твоєму Нащадкові, — Яким є Христос.
Я кажу, що Завіту [про Христа], попередньо затвердженого Богом, Закон, який прийшов через чотириста тридцять років, не відкидає, аби скасувати обітницю.
Адже коли спадщина є від Закону, то вже не за обітницею. Авраамові ж Бог дав спадщину через обітницю!
Тоді навіщо ж Закон? Він був даний для виявлення переступів і встановлений через ангелів рукою посередника, аж поки не прийде Нащадок, Якому була дана обітниця.
Але посередник не є для одного, тоді як Бог один.
Та невже Закон є проти Божих обітниць? Зовсім ні! Якби був даний Закон, здатний оживляти, тоді праведність була б від Закону.
Але Писання замкнуло все під гріхом, щоб обітниця з віри в Ісуса Христа була дана тим, які вірять.
А поки прийшла віра, ми були бережені Законом, замкнені до майбутнього відкриття віри.
Тому Закон був нашим вихователем до Христа, щоб нам оправдатися вірою.
Коли ж прийшла віра, то ми вже не під вихователем.
Адже через віру в Ісуса Христа ви всі — сини Божі.
Оскільки ви, які в Христа хрестилися, у Христа зодягнулися.
Немає юдея, ні грека; немає ані раба, ані вільного; немає чоловічого роду, ні жіночого, бо в Ісусі Христі ви всі — одно.
А якщо ви Христові, то ви є нащадками Авраама і, згідно з обітницею, — спадкоємці.
Bible App
Bible App for Kids
