Ісаї 53:1-9

Господи, хто повірив нашій вістці? І могутня Господня рука кому відкрилася? Він зійшов перед ним, як дитина, як корінь у спраглій землі, у ньому немає ні вигляду, ні слави. І ми його побачили, та він не мав ні вигляду, ні краси. Але його вигляд зневажений, він знесилений понад усіх людей, людина, яка була зранена, і обізнаний терпіти хворобу, бо відвертається його обличчя, він був збезчещений і вважався за ніщо. Він несе наші гріхи і за нас страждає, а ми вважали, що він у болі і в рані, і в скорботі. Він же зранений був через наші беззаконня і терпів хворобу через наші гріхи. На ньому — покарання задля нашого миру, його раною ми зцілилися. Ми всі заблукали, як вівці, кожний збився зі своєї дороги. І Господь його видав за наші гріхи. А він через заподіювання зла не відкриває уст. Як вівця, він був ведений на заріз і, як ягня, без голосу перед тим, хто його стриже, так не відкриває він своїх уст. У впокоренні взято його суд. Про його рід хто розповість? Адже його життя забирається із землі, — через беззаконня мого народу його повели на смерть. І дам нечестивих замість його поховання і багатих — замість його смерті, бо він не вчинив беззаконня, і в його устах не знайдено омани.