Був один хворий, Лазар з Витанії, із села Марії та її сестри Марти.
Це була та Марія, яка помазала Господа миром та обтерла Його ноги своїм волоссям; її брат Лазар хворів.
Сестри послали передати Йому: Господи, той, кого Ти любиш, хворіє.
Почувши це, Ісус сказав: Ця хвороба не на смерть, але для Божої слави, щоби Божий Син прославився через неї!
Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря.
Та коли почув, що він хворіє, то залишався два дні на тому місці, де перебував.
Після цього звелів учням: Підемо знову в Юдею!
А учні сказали Йому: Учителю, таж ось юдеї намагалися Тебе камінням побити, а Ти знову туди йдеш?
Ісус відповів: Хіба не дванадцять годин є на день? Якщо хто ходить вдень, не спотикається, адже бачить світло цього світу.
Якщо хто ходить уночі, то спотикається, бо немає світла в ньому!
Сказавши це, вів далі: Наш друг Лазар заснув, — піду розбудити його.
А Його учні сказали: Господи, якщо заснув, то одужає!
Ісус сказав про його смерть, а вони подумали, що Він говорить про звичайний сон.
Тоді Ісус сказав їм прямо: Лазар помер;
і радію за вас, що Я там не був, щоб ви повірили; та ходімо до нього.
Тоді Хома, званий ще Близнюком, сказав іншим співучням: Ходімо й ми, щоб померти з Ним!
Біблія
Біблія для діточок
