Йова 2:9-10

А коли пройшло багато часу, то його жінка промовила до нього: Доки терпітимеш, кажучи: Ось почекаю час ще недовго, очікуючи надію мого спасіння. Бо ось із землі знищено пам’ять про тебе, синів і дочок, болі й муки мого лона, які я надаремно боляче переносила. Ти ж сам сидиш у гної червів, ночуючи на дворі. А я мандрую і служу з місця на місце, і з дому до дому, очікуючи, коли зайде сонце, щоб я спочила від трудів і болів, які мене тепер охоплюють. Але скажи якесь слово на Господа і помирай! Він же, поглянувши на неї, сказав: Ти промовила, як одна з нерозумних жінок. Якщо ми прийняли добро з руки Господа, то хіба не перетерпимо зло? У всьому цьому, що з ним трапилося, Йов нічим не згрішив устами перед Богом.