Оскільки багато хто брався складати розповіді про події, що відбулися в нас,
і як нам передали їх ті, які з самого початку були очевидцями й служителями Слова,
то задумав і я, дослідивши пильно все від початку, написати за порядком тобі, високоповажний Теофіле,
щоб ти переконався в достовірності науки, якої навчився.
У дні Ірода, царя Юдеї, був один священик на ім’я Захарія, з денної черги Авії, та його жінка з дочок Аарона, а ім’я її — Єлизавета.
Вони обоє були праведні перед Богом, бездоганно виконували всі Господні заповіді й настанови.
Та не мали вони дитини, бо Єлизавета була неплідна; обоє постаріли в днях своїх.
Одного разу, коли він за своєю денною чергою служив перед Богом,
за звичаєм священства випало йому ввійти до Господнього храму, щоб кадити.
А весь народ під час кадіння молився знадвору.
І з’явився йому Господній ангел, який стояв праворуч кадильного жертовника.
Захарія, коли побачив, жахнувся, його охопив страх.
Та ангел промовив до нього: Не бійся, Захаріє, тому що молитва твоя почута! Твоя дружина Єлизавета народить тобі сина, і даси йому ім’я Іван.