Сказавши це, Він пішов попереду, прямуючи в Єрусалим.
І сталося, як наблизився Він до Витфагії і Витанії, до гори, що зветься Оливна, то послав двох учнів,
кажучи: Ідіть у село, що навпроти, а ввійшовши до нього, знайдете прив’язане осля, на яке ніхто з людей ніколи не сідав; відв’яжіть його і приведіть.
Коли хто запитає вас, навіщо відв’язуєте, то скажете [йому], що Господь потребує його.
Посланці пішли й знайшли все так, як Він їм сказав.
Коли відв’язували осля, запитали його господарі: Навіщо відв’язуєте осля?
Вони ж відказали, що Господь потребує його.
Тож вони привели осля до Ісуса і, накинувши на нього свою одіж, посадили Ісуса.
А коли Він їхав, стелили свою одежу на дорозі.
Як наблизився Він до підніжжя Оливної гори, багато учнів почали з радістю хвалити Бога гучним голосом за всі чудеса, які побачили,
вигукуючи: Благословенний Цар, Який іде в Ім’я Господнє! Мир на небі і слава на висотах!
Та деякі фарисеї з натовпу сказали Йому: Учителю, заборони це Своїм учням!
У відповідь Він сказав: Кажу вам, коли вони замовкнуть, кричатиме каміння.
А коли Він наблизився і побачив місто, то заплакав над ним,
кажучи: Якби ти зрозуміло хоч у цей день, що потрібне для [твого] миру! Тепер же це сховано від очей твоїх.
Адже прийдуть на тебе дні, — і твої вороги оточать тебе валом, візьмуть тебе в облогу, тіснитимуть тебе звідусіль,
поб’ють тебе й твоїх дітей у тобі, не залишать каменя на камені в тобі, бо не зрозуміло ти часу своїх відвідин!
Увійшовши в храм, Він почав виганяти тих, котрі продавали [в ньому й купували],
кажучи їм: Написано: Дім Мій буде домом молитви, а ви зробили його печерою розбійників!
І навчав щодня в храмі. А первосвященики, книжники та старші народу прагнули Його погубити,
але не знаходили, як це зробити, оскільки всі люди, слухаючи, не відходили від Нього.