А Ісуса повели до первосвященика. Там зійшлися всі первосвященики, старші та книжники.
Петро ж віддалік йшов слідом за Ним — аж у двір первосвященика. І він сів зі слугами, та й грівся біля вогню.
А первосвященики і весь синедріон шукали свідчення проти Ісуса, щоб Його вбити, та не знаходили.
Багато хто неправдиво свідчив проти Нього, але ті свідчення не збігалися.
Деякі вставали і лжесвідчили проти Нього так:
Ми чули, як Він говорив, що зруйнує цей рукотворний храм і за три дні збудує інший, нерукотворний!
Але й це їхнє свідчення не підтвердилося.
Тоді первосвященик, ставши посередині, запитав Ісуса, кажучи: Не відповідаєш нічого на те, що проти Тебе свідчать?
Але Він мовчав і не відповідав нічого. Знову первосвященик запитав Його і каже Йому: Чи ти є Христос, Син Благословенного?
А Ісус сказав: Я є, і ви побачите Сина Людського, Який сидітиме праворуч Сили та йтиме на хмарах небесних!
Первосвященик роздер на собі одяг і сказав: Навіщо потрібні нам ще свідки?
Ви чули хулу. Як ви вважаєте? І всі вони присудили, що Він повинен померти.
Деякі почали плювати на Нього, закривати Його обличчя, бити по щоках, ще й приказувати Йому: Пророкуй! І слуги також били Його в обличчя.
Петро був унизу на подвір’ї. Прийшла одна зі служниць первосвященика,
побачила Петра, який грівся, глянула на нього й каже: І ти був з Ісусом Назарянином!
Але він відрікся, кажучи: Я не знаю і не розумію, про що ти говориш! І вийшов геть у переддвір’я. І тут заспівав півень.
Служниця, побачивши його знову, почала говорити присутнім, що він — один з них.
Він знову відрікся. Невдовзі присутні почали говорити Петрові: Справді, ти з них, бо ти — галилеєць [і мова твоя подібна].
А він почав зарікатися і клястися, що не знає того Чоловіка, про Якого вони говорять.
І тут вдруге заспівав півень. І згадав Петро слова, які йому сказав Ісус: Перш ніж півень двічі заспіває, ти тричі зречешся Мене! І, згадавши, він почав плакати.