І знову почав Ісус навчати біля моря. І зібралося до Нього багато людей, так що Він Сам, увійшовши в човен, перебував на морі, а весь натовп був край моря, на землі.
І Він навчав їх багато притчами, і казав їм у Своєму навчанні:
Слухайте! Ось вийшов сіяч сіяти.
І коли сіяв, одне зерно впало край дороги, і налетіли птахи та визбирали його.
А друге впало на кам’янистий ґрунт, де не було достатньо землі, і відразу зійшло, бо земля була неглибока.
А як сонце піднялося, — зів’яло і, не маючи коріння, засохло.
А інше впало між терня; тож виросло терня і заглушило його, і воно не дало плоду.
Ще інше впало на добру землю, зійшло, дало паросток та росло; і принесло врожай: одне — в тридцять, одне — в шістдесят, а одне — в сто разів.
І сказав: Хто має вуха, щоби слухати, нехай слухає!
А коли Він залишився Сам, ті, які були з Ним разом з дванадцятьма, запитали Його про ці притчі.
І Він відповів їм: Вам дарована таємниця Царства Божого, а тим, зовнішнім, усе роз’яснюється в притчах,
щоб, дивлячись, бачили — і не побачили; слухаючи, чули — і не зрозуміли; щоб вони не навернулися, аби [їхні гріхи] були прощені!
І каже їм: Невже ви не зрозуміли цієї притчі? А як же зрозумієте всі притчі?
Сіяч сіє слово.
Ось ті, які при дорозі, де сіється слово; як тільки почують, негайно приходить сатана і забирає слово, посіяне в них.
А ті, котрі на кам’янистому ґрунті посіяні, коли почують слово, то відразу з радістю приймають його,
але не мають у собі кореня і нестійкі; коли настануть утиски або переслідування за слово, вони відразу спокушуються.
А інші є ті, які посіяні в тернях: вони чують слово,
але приходять клопоти віку й омана багатства та інших бажань, заглушують слово — і воно залишається без плоду.
А ось ті, які посіяні в добру землю: вони чують слово та приймають, і приносять урожай: один — у тридцять, один — у шістдесят, а один — у сто разів!