Вирушивши звідти, Він попрямував у землі Тирські [і Сидонські]. І, ввійшовши в дім, Він хотів, щоб ніхто не довідався про Нього, але Він не зміг утаїтися.
Як тільки почула про Нього жінка, дочка якої мала нечистого духа, вона прийшла й припала до Його ніг;
жінка була грекиня, родом із Сирофінікії; вона благала Його, щоб вигнав біса з її дочки.
А Він сказав їй: Хай спершу наситяться діти, бо недобре забрати хліб від дітей і кинути щенятам.
А вона у відповідь каже Йому: Так, Господи, але ж і щенята під столом їдять крихти після дітей!
І Він сказав їй: За ці слова — іди; біс уже вийшов з твоєї дочки.
Коли вона повернулася додому, то побачила, що дитина лежала на ліжку, і біс вийшов з неї.
Залишивши околиці Тира й Сидона, Ісус знову прийшов до Галилейського моря, на територію Десятимістя.
І привели до Нього глухонімого, і просили Його, щоби поклав на нього руку.
Відвівши його вбік від натовпу, Він вложив Свої пальці в його вуха і, плюнувши, доторкнувся до його язика,
та, звернувши погляд до неба, зітхнув і каже йому: Еффата! тобто: Відкрийся!
І враз відкрилися його вуха, і розв’язалися пута його язика, і він заговорив виразно.
Ісус звелів їм, аби нікому про це не говорили. Та чим більше Він їм забороняв, тим більше вони розголошували.
І надзвичайно дивувалися, кажучи: Він добре все робить: глухим дає слух, а німим — мову.