Павло і Тимофій, раби Ісуса Христа, — усім святим в Ісусі Христі, які у Филипах, з єпископами і дияконами:
благодать вам і мир від Бога, нашого Отця, і Господа Ісуса Христа.
При кожній згадці про вас я дякую моєму Богові;
завжди, у кожній моїй молитві за всіх вас, з радістю молюся
за вашу участь у поширенні Євангелія — від першого дня і аж дотепер.
Я впевнений у тому, що Той, Хто розпочав у вас добре діло, завершить його до дня Ісуса Христа.
Справедливо мені думати так про всіх вас, адже ви — у моєму серці; усі ви є в моїх кайданах, в обороні та в утвердженні Євангелія: мої співучасники в благодаті.
Бог мені свідок, що в сердечній любові Ісуса Христа я тужу за всіма вами.
Молюся про те, щоб ваша любов усе більше й більше зростала в пізнанні та в усякому досвіді,
щоб ви досліджували все краще та були чисті й бездоганні в день Христа,
сповнені плодами праведності через Ісуса Христа — для Божої слави та похвали.
Хочу, брати, щоб ви знали: те, що зі мною сталося, ще більше пішло на користь Євангелія,
оскільки мої кайдани за Христа стали відомі всім іншим та в усьому преторію.
Багатьом братам у Господі мої кайдани додали сміливості, і вони набралися відваги безстрашно звіщати Слово.
Втім, деякі проповідують Христа через заздрощі та суперництво, а інші — з добрих спонукань.
Декотрі — з любові, знаючи, що я поставлений для захисту Євангелія,
а інші — підступно, нещиро звіщають Христа, прагнучи збільшити тягар моїх кайданів.
Що ж? Однак, як би не проповідували про Христа, — удавано чи правдиво, — я цим радію. І далі радітиму,
бо знаю, що це мені буде на спасіння через вашу молитву і допомогу Духа Ісуса Христа,
згідно з очікуванням і з моєю надією, що ні в чому не буду засоромлений, але з усією сміливістю, як завжди, так і нині, буде звеличений Христос у моєму тілі: чи то життям, чи то смертю.