Йов 7
7
1Хіба чоловік на землі не на службі військовій? І його дні як дні наймита!...
2Як раб, спрагнений тіні, і як наймит чекає заплати за працю свою, 3так місяці марности дано в спадок мені, та ночі терпіння мені відлічили... 4Коли я кладусь, то кажу: Коли встану? І тягнеться вечір, і перевертання із боку на бік їм до ранку... 5Зодяглось моє тіло червою та струпами в поросі, шкіра моя затверділа й бридка... 6А дні мої стали швидчіші за ткацького човника, і в марнотній надії минають вони... 7Пам’ятай, що життя моє вітер, моє око вже більш не побачить добра...
8Не побачить мене око того, хто бачив мене, Твої очі поглянуть на мене та немає мене... 9Як хмара зникає й проходить, так хто сходить в шеол, не виходить, 10не вертається вже той до дому свого, та й його не пізнає вже місце його... 11Тож не стримаю я своїх уст, говоритиму в утиску духа свого, нарікати я буду в гіркоті своєї душі: 12Чи я море чи морська потвора, що Ти надо мною сторожу поставив? 13Коли я кажу: Нехай постіль потішить мене, хай думки мої ложе моє забере, 14то Ти снами лякаєш мене, і видіннями страшиш мене... 15І душа моя прагне задушення, смерти хочуть мої кості. 16Я обридив життям... Не повіки ж я житиму!... Відпусти ж Ти мене, бо марнота оці мої дні!... 17Що таке чоловік, що його Ти підносиш, що серце Своє прикладаєш до нього?
18Ти щоранку за ним назираєш, щохвилі його Ти досліджуєш... 19Як довго від мене ще Ти не відвернешся, не пустиш мене проковтнути хоч слину свою? 20Я згрішив... Що ж я маю робити, о Стороже людський? Чому Ти поклав мене ціллю для Себе, і я стався собі тягарем? 21І чому Ти не простиш мойого гріха, і не відкинеш провини моєї? А тепер я до пороху ляжу, і Ти будеш шукати мене, та немає мене...
Поточний вибір:
Йов 7: UBIO
Позначайте
Поділитись
Копіювати
Хочете, щоб ваші позначення зберігалися на всіх ваших пристроях? Зареєструйтеся або увійдіть
British and Foreign Bible Society 1962