Вiд Луки 1
1
1Через те, що багато-хто брались складати оповість про справи, які стались між нами,
2як нам ті розповіли, хто спочатку були самовидцями й слугами Слова, 3тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодостойний Теофіле, 4щоб пізнав ти істоту науки, якої навчився. 5За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім’я Захарій, з денної черги Авія, та дружина його із дочок Ааронових, а ім’я їй Єлисавета.
6І обоє вони були праведні перед Богом, бездоганно сповняючи заповіді й постанови Господні. 7А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, та й віку старого обоє були. 8І ось раз, як у порядку своєї черги він служив перед Богом, 9за звичаєм священства, жеребком йому випало до Господнього храму ввійти й покадити. 10Під час же кадіння вся безліч народу молилась знадвору. 11І з’явивсь йому Ангол Господній, ставши праворуч кадильного жертівника. 12І стривоживсь Захарій, побачивши, і острах на нього напав. 13А Ангол до нього промовив: Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружина твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому ймення Іван. 14І він буде на радість та втіху тобі, і з його народження багато-хто втішаться. 15Бо він буде великий у Господа, ні вина, ні п’янкого напою не питиме, і наповниться Духом Святим ще з утроби своєї матері. 16І багато синів із Ізраїля він наверне до їхнього Господа Бога. 17І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, щоб серця батьків привернути до дітей, і неслухняних до мудрости праведних, щоб готових людей спорядити для Господа. 18І промовив Захарій до Ангола: Із чого пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похилого віку... 19А Ангол прорік йому в відповідь: Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене послано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Новину. 20І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться часу свого! 21А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого забаривсь він у храмі. 22Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки їм давав, і залишився німий... 23І як дні його служби скінчились, він вернувся до дому свого. 24А після тих днів зачала його дружина Єлисавета, і таїлась п’ять місяців, кажучи: 25Так для мене Господь учинив за тих днів, коли зглянувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми! 26А шостого місяця від Бога був посланий Ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім’я Назарет,
27до діви, що заручена з мужем була, на ім’я йому Йосип, із дому Давидового, а ім’я діві Марія. 28І, ввійшовши до неї, промовив: Радій, благодатная, Господь із тобою! Ти благословенна між жонами! 29Вона ж затривожилась словом, та й стала роздумувати, що б то значило це привітання. 30А Ангол промовив до неї: Не бійся, Маріє, бо в Бога благодать ти знайшла! 31І ось ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус. 32Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий, і Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида. 33І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюванню Його не буде кінця. 34А Марія озвалась до Ангола: Як же станеться це, коли мужа не знаю?... 35І Ангол промовив у відповідь їй: Дух Святий злине на тебе, і Всевишнього сила обгорне тебе, через те то й Святе, що народиться, буде Син Божий! 36А ото твоя родичка Єлисавета і вона зачала в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною. 37Бо для Бога нема неможливої жадної речі! 38А Марія промовила: Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм! І відійшов Ангол від неї. 39Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську околицю, у місто Юдине.
40І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоровила Єлисавету. 41Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпотала дитина в утробі її. І Єлисавета наповнилась Духом Святим, 42і скрикнула голосом гучним, та й прорекла: Благословенна Ти між жонами, і благословенний Плід утроби твоєї! 43І звідкіля мені це, що до мене прийшла мати мого Господа? 44Бо як тільки в вухах моїх голос привіту твого забринів, від радощів затріпотала дитина в утробі моїй! 45Блаженна ж та, що повірила, бо сповниться проречене їй від Господа! 46А Марія промовила: Величає душа моя Господа, 47і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм, 48що зглянувся Він на покору Своєї раби, бо ось від часу цього всі роди мене за блаженну вважатимуть, 49бо велике вчинив мені Потужний! Його ж Імення святе, 50і милість Його з роду в рід на тих, хто боїться Його! 51Він показує міць Свого рамена, розпорошує тих, хто пишається думкою серця свого! 52Він могутніх скидає з престолів, підіймає покірливих, 53удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чим! 54Пригорнув Він Ізраїля, Свого слугу, щоб милість згадати, 55як прорік був Він нашим отцям, Аврааму й насінню його аж повіки! 56І залишалась у неї Марія щось місяців зо три, та й вернулась до дому свого. 57А Єлисаветі настав час родити, і сина вона породила.
58І почули сусіди й родина її, що Господь Свою милість велику на неї послав, та й утішалися разом із нею. 59І сталося восьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йменням батька його Захарій. 60І озвалася мати його та й сказала: Ні, нехай названий буде Іван! 61А до неї сказали: Таж у родині твоїй нема жадного, який названий був тим ім’ям! 62І кивали до батька його, як хотів би назвати його? 63Попросивши ж табличку, написав він слова: Іван імення йому. І всі дивувались. 64І в тій хвилі уста та язик розв’язались йому, і він став говорити, благословляючи Бога! 65І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верховинах юдейських пронеслася чутка про це все... 66А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: Чим то буде дитина оця?... І Господня рука була з нею. 67Його ж батько Захарій наповнився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:
68Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій! 69Він ріг спасіння підніс нам у домі Давида, Свого слуги, 70як був заповів відвіку устами святих пророків Своїх, 71що від ворогів наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників, 72що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт, 73що дотримає й нам ту присягу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю нашому, 74щоб ми, визволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому 75у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого. 76Ти ж, дитино, станеш пророком Всевишнього, бо будеш ходити перед Господом, щоб дорогу Йому приготувати, 77щоб народу Його дати пізнати спасіння у відпущенні їхніх гріхів, 78через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав, 79щоб світити всім тим, хто перебуває в темряві й тіні смертельній, щоб спрямувати наші ноги на дорогу миру! 80А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебувала в пустинях до дня свого з’явлення перед Ізраїлем.
Поточний вибір:
Вiд Луки 1: UBIO
Позначайте
Поділитись
Копіювати
Хочете, щоб ваші позначення зберігалися на всіх ваших пристроях? Зареєструйтеся або увійдіть
British and Foreign Bible Society 1962