Вiд Марка 10
10
1І, вийшовши звідти, Він приходить у землю Юдейську, на той бік Йордану. І знову зібралися юрби до Нього, і знов Він навчав їх, звичаєм Своїм.
2І підійшли фарисеї й спитали, Його випробовуючи: Чи дозволено чоловікові дружину свою відпустити? 3А Він відповів і сказав їм: Що Мойсей заповів вам? 4Вони ж відказали: Мойсей заповів написати листа розводового, та й відпустити. 5Ісус же промовив до них: То за ваше жорстокосердя він вам написав оцю заповідь. 6Бог же з початку творіння створив чоловіком і жінкою їх. 7Покине тому чоловік свого батька та матір, 8і стануть обоє вони одним тілом, тим то немає вже двох, але одне тіло. 9Тож, що Бог спарував, людина нехай не розлучує! 10А вдома про це учні знов запитали Його. 11І Він їм відказав: Хто дружину відпустить свою, та й одружиться з іншою, той чинить перелюб із нею. 12І коли дружина покине свого чоловіка, і вийде заміж за іншого, то чинить перелюб вона. 13Тоді поприносили діток до Нього, щоб Він доторкнувся до них, учні ж їм докоряли.
14А коли спостеріг це Ісус, то обурився, та й промовив до них: Пустіть діток до Мене приходити, і не бороніть їм, бо таких Царство Боже! 15Поправді кажу вам: Хто Божого Царства не прийме, немов те дитя, той у нього не ввійде. 16І Він їх пригорнув, і поблагословив, на них руки поклавши. 17І коли вирушав Він у путь, то швидко наблизивсь один, упав перед Ним на коліна, і спитався Його: Учителю Добрий, що робити мені, щоб вічне життя вспадкувати?
18Ісус же йому відказав: Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, крім Бога Самого. 19Знаєш заповіді: Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй неправдиво, не кривди, шануй свого батька та матір. 20А він відказав Йому: Учителю, це все виконав я ще змалку. 21Ісус же поглянув на нього з любов’ю, і промовив йому: Одного бракує тобі: іди, розпродай, що маєш, та вбогим роздай, і матимеш скарб ти на небі! Потому приходь та й іди вслід за Мною, узявши хреста. 22А він засмутився тим словом, і пішов, зажурившись, бо великі маєтки він мав! 23І поглянув довкола Ісус, та й сказав Своїм учням: Як тяжко отим, хто має багатство, увійти в Царство Боже! 24І учні жахнулись від слів Його. А Ісус знов у відповідь каже до них: Мої діти, як тяжко отим, хто надію кладе на багатство, увійти в Царство Боже! 25Верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Божеє Царство ввійти! 26А вони здивувалися дуже, і казали один до одного: Хто ж тоді може спастися? 27Ісус же поглянув на них і промовив: Неможливе це людям, а не Богові. Бо для Бога можливе все! 28А Петро став казати Йому: От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом. 29Ісус відказав: Поправді кажу вам: Немає такого, щоб дім полишив, чи братів, чи сестер, або матір, чи батька, або діти, чи поля ради Мене та ради Євангелії, 30і не одержав би в сто раз більше тепер, цього часу, серед переслідувань, домів, і братів, і сестер, і матерів, і дітей, і піль, а в віці наступному вічне життя. 31І багато-хто з перших стануть останніми, а останні першими. 32Були ж у дорозі вони, простуючи в Єрусалим. А Ісус ішов попереду них, аж дуже вони дивувались, а ті, що йшли вслід за Ним, боялись. І, взявши знов Дванадцятьох, почав їм розповідати, що з Ним статися має:
33Оце в Єрусалим ми йдемо, і первосвященикам і книжникам виданий буде Син Людський, і засудять на смерть Його, і поганам Його видадуть, 34і насміхатися будуть із Нього, і будуть плювати на Нього, і будуть Його бичувати, і вб’ють, але третього дня Він воскресне! 35І підходять до Нього Яків та Іван, сини Зеведеєві, та й кажуть Йому: Учителю, ми хочемо, щоб Ти зробив нам, про що будемо просити Тебе. 36А Він їх поспитав: Чого ж хочете, щоб Я вам зробив? 37Вони ж відказали Йому: Дай нам, щоб у славі Твоїй ми сиділи праворуч від Тебе один, і ліворуч один! 38А Ісус відказав їм: Не знаєте, чого просите. Чи ж можете ви пити чашу, що Я її п’ю, і христитися хрищенням, що Я ним хрищуся? 39Вони відказали Йому: Можемо. А Ісус їм сказав: Чашу, що Я її п’ю, ви питимете, і хрищенням, що Я ним хрищусь, ви охриститеся. 40А сидіти праворуч Мене та ліворуч не Моє це давати, а кому уготовано. 41Як почули ж це Десятеро, то обурились на Якова та на Івана. 42А Ісус їх покликав, і промовив до них: Ви знаєте, що ті, що вважають себе за князів у народів, панують над ними, а їхні вельможі їх тиснуть. 43Не так буде між вами, але хто з вас великим бути хоче, нехай буде він вам за слугу. 44А хто з вас бути першим бажає, нехай буде всім за раба. 45Бо Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, але щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох. 46І приходять вони в Єрихон. А коли з Єрихону виходив Він разом із Своїми учнями й з безліччю люду, сидів і просив при дорозі сліпий Вартимей, син Тимеїв.
47І, прочувши, що то Ісус Назарянин, почав кликати та говорити: Сину Давидів, Ісусе, змилуйся надо мною! 48І сварились на нього багато-хто, щоб мовчав, а він іще більше кричав: Сину Давидів, змилуйся надо мною! 49І спинився Ісус та й сказав: Покличте його! І кличуть сліпого та й кажуть йому: Будь бадьорий, устань, Він кличе тебе. 50А той скинув плаща свого, і скочив із місця, і прибіг до Ісуса. 51А Ісус відповів і сказав йому: Що ти хочеш, щоб зробив Я тобі? Сліпий же Йому відказав: Учителю, нехай я прозрю! 52Ісус же до нього промовив: Іди, твоя віра спасла тебе! І той зараз прозрів, і пішов за Ісусом дорогою.
Поточний вибір:
Вiд Марка 10: UBIO
Позначайте
Поділитись
Копіювати
Хочете, щоб ваші позначення зберігалися на всіх ваших пристроях? Зареєструйтеся або увійдіть
British and Foreign Bible Society 1962
Вiд Марка 10
10
1І, вийшовши звідти, Він приходить у землю Юдейську, на той бік Йордану. І знову зібралися юрби до Нього, і знов Він навчав їх, звичаєм Своїм.
2І підійшли фарисеї й спитали, Його випробовуючи: Чи дозволено чоловікові дружину свою відпустити? 3А Він відповів і сказав їм: Що Мойсей заповів вам? 4Вони ж відказали: Мойсей заповів написати листа розводового, та й відпустити. 5Ісус же промовив до них: То за ваше жорстокосердя він вам написав оцю заповідь. 6Бог же з початку творіння створив чоловіком і жінкою їх. 7Покине тому чоловік свого батька та матір, 8і стануть обоє вони одним тілом, тим то немає вже двох, але одне тіло. 9Тож, що Бог спарував, людина нехай не розлучує! 10А вдома про це учні знов запитали Його. 11І Він їм відказав: Хто дружину відпустить свою, та й одружиться з іншою, той чинить перелюб із нею. 12І коли дружина покине свого чоловіка, і вийде заміж за іншого, то чинить перелюб вона. 13Тоді поприносили діток до Нього, щоб Він доторкнувся до них, учні ж їм докоряли.
14А коли спостеріг це Ісус, то обурився, та й промовив до них: Пустіть діток до Мене приходити, і не бороніть їм, бо таких Царство Боже! 15Поправді кажу вам: Хто Божого Царства не прийме, немов те дитя, той у нього не ввійде. 16І Він їх пригорнув, і поблагословив, на них руки поклавши. 17І коли вирушав Він у путь, то швидко наблизивсь один, упав перед Ним на коліна, і спитався Його: Учителю Добрий, що робити мені, щоб вічне життя вспадкувати?
18Ісус же йому відказав: Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, крім Бога Самого. 19Знаєш заповіді: Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй неправдиво, не кривди, шануй свого батька та матір. 20А він відказав Йому: Учителю, це все виконав я ще змалку. 21Ісус же поглянув на нього з любов’ю, і промовив йому: Одного бракує тобі: іди, розпродай, що маєш, та вбогим роздай, і матимеш скарб ти на небі! Потому приходь та й іди вслід за Мною, узявши хреста. 22А він засмутився тим словом, і пішов, зажурившись, бо великі маєтки він мав! 23І поглянув довкола Ісус, та й сказав Своїм учням: Як тяжко отим, хто має багатство, увійти в Царство Боже! 24І учні жахнулись від слів Його. А Ісус знов у відповідь каже до них: Мої діти, як тяжко отим, хто надію кладе на багатство, увійти в Царство Боже! 25Верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Божеє Царство ввійти! 26А вони здивувалися дуже, і казали один до одного: Хто ж тоді може спастися? 27Ісус же поглянув на них і промовив: Неможливе це людям, а не Богові. Бо для Бога можливе все! 28А Петро став казати Йому: От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом. 29Ісус відказав: Поправді кажу вам: Немає такого, щоб дім полишив, чи братів, чи сестер, або матір, чи батька, або діти, чи поля ради Мене та ради Євангелії, 30і не одержав би в сто раз більше тепер, цього часу, серед переслідувань, домів, і братів, і сестер, і матерів, і дітей, і піль, а в віці наступному вічне життя. 31І багато-хто з перших стануть останніми, а останні першими. 32Були ж у дорозі вони, простуючи в Єрусалим. А Ісус ішов попереду них, аж дуже вони дивувались, а ті, що йшли вслід за Ним, боялись. І, взявши знов Дванадцятьох, почав їм розповідати, що з Ним статися має:
33Оце в Єрусалим ми йдемо, і первосвященикам і книжникам виданий буде Син Людський, і засудять на смерть Його, і поганам Його видадуть, 34і насміхатися будуть із Нього, і будуть плювати на Нього, і будуть Його бичувати, і вб’ють, але третього дня Він воскресне! 35І підходять до Нього Яків та Іван, сини Зеведеєві, та й кажуть Йому: Учителю, ми хочемо, щоб Ти зробив нам, про що будемо просити Тебе. 36А Він їх поспитав: Чого ж хочете, щоб Я вам зробив? 37Вони ж відказали Йому: Дай нам, щоб у славі Твоїй ми сиділи праворуч від Тебе один, і ліворуч один! 38А Ісус відказав їм: Не знаєте, чого просите. Чи ж можете ви пити чашу, що Я її п’ю, і христитися хрищенням, що Я ним хрищуся? 39Вони відказали Йому: Можемо. А Ісус їм сказав: Чашу, що Я її п’ю, ви питимете, і хрищенням, що Я ним хрищусь, ви охриститеся. 40А сидіти праворуч Мене та ліворуч не Моє це давати, а кому уготовано. 41Як почули ж це Десятеро, то обурились на Якова та на Івана. 42А Ісус їх покликав, і промовив до них: Ви знаєте, що ті, що вважають себе за князів у народів, панують над ними, а їхні вельможі їх тиснуть. 43Не так буде між вами, але хто з вас великим бути хоче, нехай буде він вам за слугу. 44А хто з вас бути першим бажає, нехай буде всім за раба. 45Бо Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, але щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох. 46І приходять вони в Єрихон. А коли з Єрихону виходив Він разом із Своїми учнями й з безліччю люду, сидів і просив при дорозі сліпий Вартимей, син Тимеїв.
47І, прочувши, що то Ісус Назарянин, почав кликати та говорити: Сину Давидів, Ісусе, змилуйся надо мною! 48І сварились на нього багато-хто, щоб мовчав, а він іще більше кричав: Сину Давидів, змилуйся надо мною! 49І спинився Ісус та й сказав: Покличте його! І кличуть сліпого та й кажуть йому: Будь бадьорий, устань, Він кличе тебе. 50А той скинув плаща свого, і скочив із місця, і прибіг до Ісуса. 51А Ісус відповів і сказав йому: Що ти хочеш, щоб зробив Я тобі? Сліпий же Йому відказав: Учителю, нехай я прозрю! 52Ісус же до нього промовив: Іди, твоя віра спасла тебе! І той зараз прозрів, і пішов за Ісусом дорогою.
Поточний вибір:
:
Позначайте
Поділитись
Копіювати
Хочете, щоб ваші позначення зберігалися на всіх ваших пристроях? Зареєструйтеся або увійдіть
British and Foreign Bible Society 1962