До филип'ян 2
2
1Отож, коли є в Христі яка заохота, коли є яка потіха любови, коли є яка спільнота духа, коли є яке серце та милосердя,
2то доповніть радість мою: щоб думали ви одне й те, щоб мали ту саму любов, одну згоду й один розум! 3Не робіть нічого підступом або з чванливости, але в покорі майте один одного за більшого від себе. 4Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших. 5Нехай у вас будуть ті самі думки, що й у Христі Ісусі! 6Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним, 7але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина, 8Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної... 9Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім’я, що вище над кожне ім’я, 10щоб перед Ісусовим Ім’ям вклонялося кожне коліно небесних, і земних, і підземних, 11і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос то Господь, на славу Бога Отця! 12Отож, мої любі, як ви завжди слухняні були не тільки в моїй присутності, але значно більше тепер, у моїй відсутності, зо страхом і тремтінням виконуйте своє спасіння.
13Бо то Бог викликає в вас і хотіння, і чин за доброю волею Своєю. 14Робіть усе без нарікання та сумніву,
15щоб були ви бездоганні та щирі, невинні діти Божі серед лукавого та розпусного роду, що в ньому ви сяєте, як світла в світі, 16додержуючи слово життя на похвалу мені в день Христа, що я біг не надармо, що я працював не надармо. 17Та хоч і стаю я жертвою при жертві і при службі вашої віри, я радію та тішуся разом із вами всіма. 18Тіштесь тим самим і ви, і тіштеся разом зо мною! 19Надіюся в Господі Ісусі незабаром послати до вас Тимофія, щоб і я зміцнів духом, розізнавши про вас. 20Бо я однодумця не маю ні одного, щоб щиріше подбав він про вас. 21Усі бо шукають свого, а не Христового Ісусового. 22Та ви знаєте досвід його, бо він, немов батькові син, зо мною служив для Євангелії. 23Отже, маю надію негайно послати цього, як тільки довідаюся, що буде зо мною. 24Але в Господі маю надію, що й сам незабаром прибуду до вас. 25Але я вважав за потрібне послати до вас брата Епафродита, свого співробітника та співбойовника, вашого апостола й служителя в потребі моїй, 26бо він побивався за вами всіма, і сумував через те, що ви чули, що він хворував. 27Бо смертельно він був хворував. Але змилувався Бог над ним, і не тільки над ним, але й надо мною, щоб я смутку на смуток не мав. 28Отож, тим швидше послав я його, щоб тішились ви, його знову побачивши, і щоб без смутку я був. 29Тож прийміть його в Господі з повною радістю, і майте в пошані таких, 30бо за діло Христове наблизився був аж до смерти, наражаючи на небезпеку життя, щоб доповнити ваш нестаток служіння для мене.
Поточний вибір:
До филип'ян 2: UBIO
Позначайте
Поділитись
Копіювати
Хочете, щоб ваші позначення зберігалися на всіх ваших пристроях? Зареєструйтеся або увійдіть
British and Foreign Bible Society 1962
До филип'ян 2
2
1Отож, коли є в Христі яка заохота, коли є яка потіха любови, коли є яка спільнота духа, коли є яке серце та милосердя,
2то доповніть радість мою: щоб думали ви одне й те, щоб мали ту саму любов, одну згоду й один розум! 3Не робіть нічого підступом або з чванливости, але в покорі майте один одного за більшого від себе. 4Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших. 5Нехай у вас будуть ті самі думки, що й у Христі Ісусі! 6Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним, 7але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина, 8Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної... 9Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім’я, що вище над кожне ім’я, 10щоб перед Ісусовим Ім’ям вклонялося кожне коліно небесних, і земних, і підземних, 11і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос то Господь, на славу Бога Отця! 12Отож, мої любі, як ви завжди слухняні були не тільки в моїй присутності, але значно більше тепер, у моїй відсутності, зо страхом і тремтінням виконуйте своє спасіння.
13Бо то Бог викликає в вас і хотіння, і чин за доброю волею Своєю. 14Робіть усе без нарікання та сумніву,
15щоб були ви бездоганні та щирі, невинні діти Божі серед лукавого та розпусного роду, що в ньому ви сяєте, як світла в світі, 16додержуючи слово життя на похвалу мені в день Христа, що я біг не надармо, що я працював не надармо. 17Та хоч і стаю я жертвою при жертві і при службі вашої віри, я радію та тішуся разом із вами всіма. 18Тіштесь тим самим і ви, і тіштеся разом зо мною! 19Надіюся в Господі Ісусі незабаром послати до вас Тимофія, щоб і я зміцнів духом, розізнавши про вас. 20Бо я однодумця не маю ні одного, щоб щиріше подбав він про вас. 21Усі бо шукають свого, а не Христового Ісусового. 22Та ви знаєте досвід його, бо він, немов батькові син, зо мною служив для Євангелії. 23Отже, маю надію негайно послати цього, як тільки довідаюся, що буде зо мною. 24Але в Господі маю надію, що й сам незабаром прибуду до вас. 25Але я вважав за потрібне послати до вас брата Епафродита, свого співробітника та співбойовника, вашого апостола й служителя в потребі моїй, 26бо він побивався за вами всіма, і сумував через те, що ви чули, що він хворував. 27Бо смертельно він був хворував. Але змилувався Бог над ним, і не тільки над ним, але й надо мною, щоб я смутку на смуток не мав. 28Отож, тим швидше послав я його, щоб тішились ви, його знову побачивши, і щоб без смутку я був. 29Тож прийміть його в Господі з повною радістю, і майте в пошані таких, 30бо за діло Христове наблизився був аж до смерти, наражаючи на небезпеку життя, щоб доповнити ваш нестаток служіння для мене.
Поточний вибір:
:
Позначайте
Поділитись
Копіювати
Хочете, щоб ваші позначення зберігалися на всіх ваших пристроях? Зареєструйтеся або увійдіть
British and Foreign Bible Society 1962