Приповiстi 13:1-12

Син мудрий приймає картання від батька, а насмішник докору не слухає. З плоду уст чоловік споживає добро, а жадоба зрадливих насильство. Хто уста свої стереже, той душу свою береже, а хто губи свої розпускає, на того погибіль. Пожадає душа лінюха, та даремно, душа ж роботящих насититься. Ненавидить праведний слово брехливе, безбожний же чинить лихе, і себе засоромлює. Праведність оберігає невинного на дорозі його, а безбожність погублює грішника. Дехто вдає багача, хоч нічого не має, а дехто вдає бідака, хоч маєток великий у нього. Викуп за душу людини багатство її, а вбогий й докору не чує. Світло праведних весело світить, а світильник безбожних погасне. Тільки сварка пихою зчиняється, а мудрість із тими, хто радиться. Багатство, заскоро здобуте, поменшується, хто ж збирає помалу примножує. Задовга надія недуга для серця, а бажання, що сповнюється, це дерево життя.

Безплатні плани читання та молитовні роздуми до Приповiстi 13:1-12