Псалми 101
101
ПСАЛОМ 101 (102)
1Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою.
2Господи, вислухай молитву мою, і благання моє нехай дійде до Тебе!
3Не ховай від мене обличчя Свого, в день недолі моєї схили Своє ухо до мене, в день благання озвися небавом до мене! 4Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої немов висохли в огнищі... 5Як трава та побите та висохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій... 6Від зойку стогнання мого прилипли до тіла мого мої кості... 7Уподобився я пеликанові пустині, я став, як той пугач руїн! 8Я безсонний, і став, немов пташка самотня на дасі... 9Увесь день ображають мене вороги мої, ті, хто з мене кепкує, заприсяглись проти мене! 10і попіл я їм, немов хліб, а напої свої із плачем перемішую, 11через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене... 12Мої дні як похилена тінь, а я сохну, немов та трава! 13А Ти, Господи, будеш повік пробувати, а пам’ять Твоя з роду в рід.
14Ти встанеш та змилуєшся над Сіоном, бо час учинити йому милосердя, бо прийшов речінець, 15бо раби Твої покохали й каміння його, і порох його полюбили! 16і будуть боятись народи Господнього Ймення, а всі земні царі слави Твоєї. 17Бо Господь побудує Сіона, появиться в славі Своїй. 18До молитви забутих звернеться Він, і молитви їхньої не осоромить. 19Запишеться це поколінню майбутньому, і народ, який створений буде, хвалитиме Господа, 20бо споглянув Він із високости святої Своєї, Господь зорив на землю з небес, 21щоб почути зідхання ув’язненого, щоб на смерть прирокованих визволити, 22щоб розповідати про Ймення Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі про славу Його, 23коли разом зберуться народи й держави служити Господеві. 24Мою силу в дорозі Він виснажив, дні мої скоротив...
25Я кажу: Боже мій, не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої роки на вічні віки. 26Колись землю Ти був заклав, а небо то чин Твоїх рук, 27позникають вони, а Ти будеш стояти... І всі вони, як одежа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання, і минуться вони... 28Ти ж Той Самий, а роки Твої не закінчаться! 29Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоятиме міцно перед обличчям Твоїм!
Поточний вибір:
Псалми 101: UBIO
Позначайте
Поділитись
Копіювати
Хочете, щоб ваші позначення зберігалися на всіх ваших пристроях? Зареєструйтеся або увійдіть
British and Foreign Bible Society 1962
Псалми 101
101
ПСАЛОМ 101 (102)
1Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою.
2Господи, вислухай молитву мою, і благання моє нехай дійде до Тебе!
3Не ховай від мене обличчя Свого, в день недолі моєї схили Своє ухо до мене, в день благання озвися небавом до мене! 4Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої немов висохли в огнищі... 5Як трава та побите та висохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій... 6Від зойку стогнання мого прилипли до тіла мого мої кості... 7Уподобився я пеликанові пустині, я став, як той пугач руїн! 8Я безсонний, і став, немов пташка самотня на дасі... 9Увесь день ображають мене вороги мої, ті, хто з мене кепкує, заприсяглись проти мене! 10і попіл я їм, немов хліб, а напої свої із плачем перемішую, 11через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене... 12Мої дні як похилена тінь, а я сохну, немов та трава! 13А Ти, Господи, будеш повік пробувати, а пам’ять Твоя з роду в рід.
14Ти встанеш та змилуєшся над Сіоном, бо час учинити йому милосердя, бо прийшов речінець, 15бо раби Твої покохали й каміння його, і порох його полюбили! 16і будуть боятись народи Господнього Ймення, а всі земні царі слави Твоєї. 17Бо Господь побудує Сіона, появиться в славі Своїй. 18До молитви забутих звернеться Він, і молитви їхньої не осоромить. 19Запишеться це поколінню майбутньому, і народ, який створений буде, хвалитиме Господа, 20бо споглянув Він із високости святої Своєї, Господь зорив на землю з небес, 21щоб почути зідхання ув’язненого, щоб на смерть прирокованих визволити, 22щоб розповідати про Ймення Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі про славу Його, 23коли разом зберуться народи й держави служити Господеві. 24Мою силу в дорозі Він виснажив, дні мої скоротив...
25Я кажу: Боже мій, не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої роки на вічні віки. 26Колись землю Ти був заклав, а небо то чин Твоїх рук, 27позникають вони, а Ти будеш стояти... І всі вони, як одежа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання, і минуться вони... 28Ти ж Той Самий, а роки Твої не закінчаться! 29Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоятиме міцно перед обличчям Твоїм!
Поточний вибір:
:
Позначайте
Поділитись
Копіювати
Хочете, щоб ваші позначення зберігалися на всіх ваших пристроях? Зареєструйтеся або увійдіть
British and Foreign Bible Society 1962