Премудрість же промовляємо між звершеними, та премудрість не віка сього, анї князїв віка сього, що зникають, а промовляємо премудрість Божу тайну, закриту, котру Бог призначив перш віків на славу нашу, котрої нїхто з князїв віка сього не пізнав; бо коли б пізнали, то Господа слави не розпяли б. Нї, яко ж писано: Чого око не видїло, нї ухо не чуло і що на серце чоловікові не зійшло, те наготовив Бог тим, хто любить Його. Нам же Бог відкрив Духом своїм; бо Дух усього дослїджує, навіть і глибокостей Божих. Хто бо з людей знає, що в чоловіку, окрім духа чоловічого, що в ньому? Так і що в Бозї, нїхто не знає, тільки Дух Божий. Ми ж не духа сьвіта прийняли, а Духа, що від Бога, щоб знали, що нам дароване від Бога. Се промовляємо не ученими словами людської премудрости, а навченими Духом сьвятим, духовні (речи) духовним (словом) подаючи. Душевний же чоловік не приймає, що єсть Духа Божого; дурощі бо воно йому, і не може зрозуміти, бо се духовно треба розбірати. Духовний же розбірає все, він же від нїкого не розбираєть ся. Хто бо зрозумів ум Господень, щоб ясувати його? Ми ж ум Христів маємо.
Біблія
Біблія для діточок
