Був же один, що нездужав, Лазар з села Мариї та Марти, сестри її. Була ж се Мария, що намастила Господа миром і обтерла ноги Його волоссєм своїм, котрої брат Лазар нездужав. Післали тодї сестри до Него, кажучи: Господи, ось той, що Ти любиш, нездужає. Почувши Ісус, рече: Ся болїсть не на смерть, а про славу Божу, щоб прославивсь Син Божий через неї. Любив же Ісус Марту, й сестру її, і Лазаря. Як же почув, що нездужає, тодї зоставсь у тому місцї, де був, ще два днї. Після того ж рече ученикам: Ходїм знов у Юдею. Кажуть Йому ученики: Рави, тепер шукали Тебе Жиди каменувати, й знов ійдеш туди! Відказав Ісус: Хиба не дванайцять годин у днї? Коли хто ходить у день, не спотикаєть ся, бо сьвітло сьвіта сього бачить. Коли ж хто ходить поночі, спотикаєть ся, бо нема сьвітла в йому. Се промовив, і після того рече їм: Лазар, друг наш, заснув; та я пійду, щоб розбудити його. Казали тодї ученики Його: Господи, коли заснув, то й одужає. Говорив же Ісус про смерть його; вони ж думали, що про спочинок сонний каже. Тодї ж рече їм Ісус явно: Лазар умер. І я радуюсь задля вас, що не був там, щоб ви увірували. Та ходїмо до него. Рече тодї Тома, на прізвище близняк, товаришам ученикам: Ходїмо й ми, щоб умерти з Ним.
Біблія
Біблія для діточок
