Плач Єремiї 3:1-20

Я чоловік, що зазнав горя від палицї гнїву його; Він повів мене й увів у пітьму, а не в сьвітло. Так, він обернувся проти мене, і день у день простягає на мене руку свою; Поморщив тїло моє й кожу мою, та потер костї мої; Обгородив мене (нещастєм), обложив горем і нуждою; Він посадив мене в темне місце, як тих, що давно померли; Наче муром, обвів мене, щоб я не вийшов, закував у тяжкі кайдани; Як я прошу, як благаю, він одпихає молитву твою; Дороги мої він каміннєм закидав, попсував стежки мої. Став проти мене, наче ведмедем у засїдцї, - левом у сховищу; Поперевертав дороги мої, розірвав мене, й у нїщо обернув; Напяв лука свого й поставив мене за мету стрілам своїм; Послав у нирки мої стріли з сагайдака свого. Я стався сьміховищем усьому народові мому, повсякдневною присьпівкою їх. До переситу нагодовав мене гіркотою, напоїв полином; Покрушив каміннєм зуби мої, покрив мене попелом. Покинув супокій душу мою; я вже й забув про днї добрі, І сказав я собі: погасла сила моя й надїя моя на Господа. О, спогадай про мою муку й нужду, про полин і жовч! Глибоко вбилось усе те в память мою й душа моя в менї заниває.