Яко ж бо многі заходились споряджувати повість про добре знані нам речі, як передали нам ті, що з почину були самовидцями й слугами слова; то здалось і менї гаразд, довідавшись од почину про все пильно, поряду тобі написати, високоповажний Теофиле, щоб знав певноту того, чого тебе навчено. Був за Ірода, царя Юдейського, один сьвященик, на ймя Захарія, з черги Авиїної, а жінка його з дочок Ааронових, а ймя її Єлисавета. Були ж праведні обоє перед Богом, ходячи у всїх заповідях та наказах Господнїх безпорочні. І не було в них дитини: бо Єлисавета була неплідна, й обоє постарілись у днях своїх. Стало ся ж, як служив він порядком черги своєї перед Богом, то, звичаєм сьвященства, довелось йому кадити, увійшовши в церкву Господню. А все множество народу молилось ізнадвору під час кадження. Явив ся ж йому ангел Господень, стоячи правобіч жертівнї кадильної. І вжахнув ся Захарія побачивши, і страх обняв його. Рече ж до него ангел: Не лякай ся, Захаріє: бо вислухана молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета вродить сина тобі, й даси ймя йому Йоан.