Матей 27:1-56

Як же настав ранок, зробили раду всї архиєреї й старші людські на Ісуса, щоб убити Його; і, звязавши Його, повели тай передали Його Понтийському Пилату, ігемонові. Тодї, побачивши Юда, зрадник Його, що Його осуджено, розкаяв ся, і вернув трийцять срібняків архиєреям та старшинї, кажучи: Згрішив я, зрадивши кров невинну. Вони ж сказали: Що нам до того? ти побачиш. І, покинувши він срібняки в церкві, вийшов і відійшовши, повісив ся. Архиєреї ж, взявши срібняки, сказали: Не годить ся класти їх у скарбоню, бо се цїна крові. Зробивши ж раду, купили за них ганчарське поле, щоб ховати на йому захожих. Через се зветь ся поле се Кріваве Поле по сей день. Тодї справдилось, що сказав Єремія пророк, глаголючи: І взяли вони трийцять срібняків, цїну цїненного, котрого цїнено з синів Ізраїля, і дали їх на ганчарське поле, як повелїв менї Господь. Ісус же стояв перед ігемоном; і питав Його ігемон, кажучи: Чи Ти цар Жидівський? Ісус же рече йому: Ти сказав єси. А, як винуватили Його архиєреї та старші, не відказував нїчого. Тодї каже до Него Пилат: Хиба не чуєш, скільки сьвідкують на Тебе? І не відказав Він йому нї на одно слово, так що ігемон вельми дивував ся. На сьвято ж звик був ігемон одпускати народові одного вязника, которого вони хотїли. Мали ж тодї знаного вязника, на прізвище Вараву. Як же вони зібрались, сказав їм Пилат: Кого хочете, щоб одпустив вам: Вараву, чи Ісуса, на прізвище Христа? Знав бо, що через зависть видали Його. Як же сидїв він на судищі, прислала до него жінка його кажучи: Нїчого тобі й праведнику сьому; багато бо терпіла я сьогоднї вві снї через Него. Архиєреї ж і старші наустили народ, щоб випросили Вараву, Ісуса ж убили. Озвав ся ж ігемон і рече до них: Кого хочете з двох, щоб випустив вам? Вони ж сказали: Вараву. Каже до них Пилат: Що ж оце робити му з Ісусом, на прізвище Христом? Кажуть йому всї: Нехай буде розпятий. Ігемон же каже: Що бо злого зробив? Вони ж кричали ще гірш: Нехай буде розпятий. Бачивши ж Пилат, що нїчого не врадить, а ще більш росте буча, взявши води, помив руки перед народом, і каже: Невинен я крові праведника сього; ви побачите. І, озвавшись увесь народ, сказав: Кров Його на нас і на дїти наші. Тодї відпустив їм Вараву; Ісуса ж, побивши, передав, щоб розпято Його. Тодї воїни ігемонові, взявши Ісуса на судище, зібрали на Него всю роту. І, роздягнувши Його, накинули на Него червоний плащ; і, сплївши вінець із тернини, положили на голову Йому, а тростину в правицю Його; і кидаючись на колїна перед Ним, насьміхались із Него, кажучи: Радуй ся, царю Жидівський! І, плюючи на Него, брали тростину, й били по голові Його. І, як насьміялись із Него, зняли з Него плащ, і надїли на Него одежу Його, й повели Його на розпяттє. Виходячи ж, знайшли чоловіка Киринейського, на ймя Симона; сього заставили нести хрест Його, І прийшовши на врочище (місце) Голгота, чи то б сказати Черепове місце, дали Йому пити оцту, змішаного з жовчю; і, покуштувавши, не хотїв пити. Розпявши ж Його, подїлили одежу Його, кинувши жереб, щоб справдилось, що сказав пророк: Подїлили собі шати мої, й на одежу мою кинули жереб. І, посїдавши, стерегли Його там; і прибили над головою Його написану вину Його: Се Ісус, цар Жидівський. Тодї розпято з Ним двох розбійників, одного по правицї, а другого по лївицї. Мимойдучі ж хулили Його, киваючи головами своїми, і кажучи: Ти, що руйнуєш церкву, й за три днї будуєш її, спаси ся сам. Коли ти Син Божий, зійди з хреста. Так само ж і архиєреї, насьміхаючись із письменниками та старшими, казали: Инших спасав, а себе не може спасти. Коли Він царь Ізраїлський, нехай тепер зійде з хреста, й ввіруємо в Него; Він уповав на Бога; нехай тепер визволить Його, коли хоче Його; казав бо: Я Син Божий. Так само й розбійники, що були розпяті з Ним, докоряли Йому. Від шестої ж години настала темрява по всїй землї до години девятої. Коло девятої ж години покликнув Ісус великим голосом, глаголючи: Ілі, Ілі лама савахтані; те єсть: Боже мій, Боже мій, чом мене покинув єси? Деякі ж, що там стояли, почувши, казали: Що Ілию кличе сей. І зараз, побігши один із них, і взявши губку, сповнивши оцтом і, настромивши на тростину, поїв Його. Останнї ж казали: Нехай; побачимо, чи прийде Ілия спасати Його. Ісус же, знов покликнувши великим голосом, зітхнув духа. І ось завіса церковня роздерлась надвоє од верху до низу, й земля затрусилась, і скелї порозпадались; і гроби порозкривались; і многі тїла сьвятих усопших повставали, і, вийшовши з гробів після воскресення Його, поприходили у сьвятий город, і показались многим. Сотник же да ті, що були з ним і стерегли Ісуса, побачивши трус і те, що сталось, полякались тяжко, кажучи: Справдї, Божий Син був сей. Було там багато й жінок, що оддалеки дивились, котрі прийшли слїдом за Ісусом із Галилеї, служачи Йому. Між ними була Мария Магдалина, й Мария, мати Яковова та Йосиїна, й мати синів Зеведеєвих.