І повели Ісуса до архиєрея; і сходять ся до него всї архиєреї, і старші й письменники. А Петр оддалеки йшов за ними, аж у середину в двір архиєрейський; і сидїв із слугами, та й грівсь коло багаття. Архиєреї ж і вся рада шукали на Ісуса сьвідчення, щоб убити Його, та й не знайшли. Многі бо криво сьвідкували проти Него, й не сходились сьвідчення їх. І деякі, вставши, криво сьвідкували на Него, кажучи: Що ми чули, як він казав: Що я зруйную церкву сю рукотворну, й за три днї иншу нерукотворну збудую. Та й так не сходились сьвідчення їх. І ставши архиєрей посерединї, спитав Ісуса, кажучи: Нїчого не відказуєш? Що сї на Тебе сьвідкують? Він же мовчав, і нїчого не відказав. Знов спитав Його архиєрей, і каже Йому: Чи Ти єси Христос, Син Благословенного? Ісус же рече: Се я; і бачити мете Сина чоловічого, сидячого по правицї сили і йдучого на хмарах небесних. Архиєрей же, роздерши одежу свою, каже: На що нам іще сьвідків? Ви чули хулу: як вам здаєть ся? Вони ж усї осудили Його, що винен смерти. І почали деякі плювати на Него, й закривати лице Йому, й бити по щоках Його, й казали Йому: Проречи; і слуги знущались над Ним. І як був Петр у дворі внизу, приходить одна з дївчат архиєрейських, і, бачивши Петра, що грієть ся, і позирнувши на него, каже: І ти був з Ісусом Назарянином? Він же одрік ся, кажучи: Не знаю, анї розумію, що ти кажеш. І вийшов геть до придвору; а півень запіяв. І дївчина, побачивши його знов, почала казати тим, що стояли: Що сей з них. Він же знов одрік ся. І трохи згодом ті, що стояли, сказали знов Петрові: Справдї з них єси, бо ти й Галилеєць, і говірка твоя подобна. Він же почав проклинатись та клястись: Що не знаю чоловіка сього, про котрого кажете. І вдруге півень запіяв. І згадав Петр слово, що промовив йому Ісус: Що перш нїж півень запіє двічи, одречеш ся мене тричі. І став плакати.