Сей бо Ірод, піславши, взяв Йоана, та й звязав його в темницї за Іродияду, жінку Филипа, брата свого; бо оженивсь із нею. Сказав бо Йоан Іродові: Що не годить ся тобі мати жінку брата твого. Іродияда ж лютувала на него, й хотїла його вбити, та не могла. Ірод бо боявсь Йоана, знавши його, яко чоловіка праведного й сьвятого, то й беріг його й, слухаючи його, багато робив, і залюбки його слухав. Як же настав день нагідний, коли Ірод на свої родини бенкет справив дукам своїм, та гетьманам, та значним Галилейським, і як увійшла дочка тієї Іродияди, танцювала, й догодила Іродові, й тим, що сидїли з ним, озвав ся цар до дївицї: Проси в мене, чого бажаєш, а дам тобі. І поклявсь їй: Що, чого б у мене нї попросила, дам тобі, хоч би й половину царства мого. Вона ж, вийшовши, каже матері своїй: Чого просити? Та ж каже: Голови Йоана Хрестителя. І, ввійшовши зараз швидко до царя, просила, кажучи: Хочу, щоб менї дав зараз на блюдї голову Йоана Хрестителя. І зажурившись вельми цар, та задля клятьби й задля тих, що з ним сидїли, не хотїв їй відмовити. І зараз піславши цар ката, звелїв принести голову його; він же пійшовши, стяв його в темницї. І принїс голову його на блюдї, і дав її дївицї, а дївиця дала її матері своїй.