Марко 7:24-37

Марко 7:24-37 UKRK

І, піднявшись ізвідтіля, пійшов на узграниччя Тирські та Сидонські, і ввійшовши в господу, хотїв, щоб нїхто не знав; та не міг утаїтись. Почувши бо жінка, в котрої дочка її мала духа нечистого, приступила і впала в ноги Йому. Була ж жінка Грекиня, родом Сирофиникиянка; й благала Його, щоб вигнав біса з дочки її. Ісус же рече їй: Дай перше наїстись дїтям: не добре бо взяти хлїб у дїтей, і кинути собакам. Вона ж озвалась, та й каже до Него: Так, Господи; тільки ж і собаки під столом їдять кришки від дїтей. І рече їй: За се слово йди; вийшов біс із дочки твоєї. І, пійшовши в домівку свою, знайшла, що біс вийшов, і дочка її лежить на постелї. І, знов вийшовши з гряниць Тирських та Сидонських, прийшов до моря Галилейського, у гряницї Десятиградські. І приводять до Него глухого й тяжкомовного; й просять Його, щоб положив на него руку. І, взявши його від народу окроме, вложив пучки свої в уші йому, й сплюнувши, приторкнувсь до язика йому; І, позирнувши на небо, зітхнув і рече до него: Єфата, се єсть: Одчинись. І зараз одчинив ся йому слух, і розімкнулись окови язика його, й заговорив добре. І наказав їм, щоб нїкому не говорили. Що ж більше Він наказував, то надто більше вони проповідували; І превельми дивувались, кажучи: Гаразд усе вчинив: і глухим дає чути, й нїмим говорити.