Филип'яни 1:1-20

Филип'яни 1:1-20 UKRK

Павел та Тимотей, слуги Ісуса Христа, до всїх сьвятих у Христї Ісусї, що в Филипах, з єпископами і дияконами: Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа. Дякую Богу моєму при всякому споминї про вас, (завсїди в кожній молитві моїй за всїх вас з радощами молячись,) за товаришуваннє ваше в благовістї від первого дня й досї, впевнившись про те, що хто розпочав у вас добре дїло, звершувати ме аж до дня Ісуса Христа. Яко ж праведно єсть менї се думати про всїх вас, тим що маю вас у серцї і у вязницї моїй і в оборонї і в утвердженню благовістя, вас усїх, спільників моїх благодати. Бог бо менї сьвідок, як я люблю усїх вас по милости Ісус-Христовій. І про се молюсь, щоб любов ваша ще більш та й більш достаткувала у розумі і у всякому чуттї, щоб допевнитись вам, що лучче, і щоб були чисті і непорушені в день Христа, сповнені овощами праведности через Ісуса Христа на славу й хвалу Божу. Хочу ж, щоб ви, браттє, зрозуміли, що те, що сталось менї, більш на користь благовістя вийшло, так що кайдани мої в Христї обявились у всьому судищі і по всїх инших (місцях), і більше братів у Господї, упевнившись кайданами моїми, ще більш осьмілились без страху глаголати слово. Деякі з зависти та перекору, а инші з доброї волї проповідують Христа. Инші з перекору проповідують Христа, не щиро, думаючи завдати горя кайданам моїм, а другі з любови, знаючи, що я за оборону благовістя (в кайданах) лежу. Що ж бо? тільки все таки, чи для виду, чи по правдї, Христос проповідуєть ся; і я сим радуюсь і радувати мусь. Знаю бо, що се обернеть ся на моє спасеннє вашою молитвою і поміччю Духа Ісус-Христового, по дожиданню і надїї моїй, що нї в чому не осоромлюсь, а з усією сьміливостю, як завсїди, так і тепер звеличить ся Христос у тїлї моїм, чи то життєм, чи то смертю.