Приповiстi 17
17
1Шматочок сухаря та мир до його далеко лучше, нїж хата, повна порізаного скоту, з сварнею. 2Слуга розумний старшує над безумним сином, і між братами він спадок роздїлить. 3У горнї й в огнї очищаєсь золото й срібло, Господь же витрібовує серця. 4На злющу мову лиш падлюка вважає; лукавий слухає зрадливого навчання. 5Хто вбогого поругає, той творця його зневажає; кого нещастє звеселяє, той не зістанеться безкарен. 6Вінець людей старих - сини синів, унуки, а слава дїтей - родичі їх. 7Дурному не личить поважная мова, тим меньше значньому уста неправдливі. 8Гостинець - се дорогий камінь у того, що вміє ним владати; куди нї обернесь, пощастить йому. 9Хто провину покриває - любови шукає, хто ж про неї все згадує - друга відвертає. 10Розумного докір більше діймає, нїж дурного сто вдарів. 11Хто бурить - у того тілько лихе на думцї; на його посланий буде ангел без милосердя. 12Лучше стрітити ведмедицю, що їй дїтей взято, нїж дурного з його дурнотою. 13Хто за добро платить злом, від того домівки не відойде зло. 14Почин до сварки - як прірва води; покинь же сварку, нїм ще розгорілась. 15Хто грішного правдить і правого винуватить, - оба вони гидота Господеві. 16Про що скарби в руках у дурня? щоб придбати собі мудрість, - на те в його нема ума. 17Друг любить про всяк час, і, як брат, зявиться він, коли спаде нещастє. 18Чоловік малоумний дає руку й ручиться за ближнього свого. 19Хто любить сварку, той любить і гріх; а хто надто високо піднімає ворота свої, шукає упадку. 20Підступне серце не знайде добра, й язик лукавий впадає в біду. 21Хто дурня зродив - то собі на горе; отець безумного не зазнає радощів. 22Веселе серце - як лїк, добродїйне, а дух сумовитий висушує й костї. 23Дарунки з пазухи бере безбожний, щоби скривити стежки правосуду. 24В розумного мудрість - перед очима, дурного ж очі - на концї землї її вбачають. 25Безумний син - отцю свойму гірка досада, ще гірше горе він матері своїй. 26Не гарно се, на правого вину спихати, як і бити* старшину за суд справедливий. 27Розумний - хто в словах здержливий, і мудрий той, в кого кров холодна. 28І дурень, як мовчить, здається бути мудрим, а як уста стулить, - навіть розважливим.
Поточний вибір:
Приповiстi 17: UKRK
Позначайте
Поділитись
Копіювати
Хочете, щоб ваші позначення зберігалися на всіх ваших пристроях? Зареєструйтеся або увійдіть
Приповiстi 17
17
1Шматочок сухаря та мир до його далеко лучше, нїж хата, повна порізаного скоту, з сварнею. 2Слуга розумний старшує над безумним сином, і між братами він спадок роздїлить. 3У горнї й в огнї очищаєсь золото й срібло, Господь же витрібовує серця. 4На злющу мову лиш падлюка вважає; лукавий слухає зрадливого навчання. 5Хто вбогого поругає, той творця його зневажає; кого нещастє звеселяє, той не зістанеться безкарен. 6Вінець людей старих - сини синів, унуки, а слава дїтей - родичі їх. 7Дурному не личить поважная мова, тим меньше значньому уста неправдливі. 8Гостинець - се дорогий камінь у того, що вміє ним владати; куди нї обернесь, пощастить йому. 9Хто провину покриває - любови шукає, хто ж про неї все згадує - друга відвертає. 10Розумного докір більше діймає, нїж дурного сто вдарів. 11Хто бурить - у того тілько лихе на думцї; на його посланий буде ангел без милосердя. 12Лучше стрітити ведмедицю, що їй дїтей взято, нїж дурного з його дурнотою. 13Хто за добро платить злом, від того домівки не відойде зло. 14Почин до сварки - як прірва води; покинь же сварку, нїм ще розгорілась. 15Хто грішного правдить і правого винуватить, - оба вони гидота Господеві. 16Про що скарби в руках у дурня? щоб придбати собі мудрість, - на те в його нема ума. 17Друг любить про всяк час, і, як брат, зявиться він, коли спаде нещастє. 18Чоловік малоумний дає руку й ручиться за ближнього свого. 19Хто любить сварку, той любить і гріх; а хто надто високо піднімає ворота свої, шукає упадку. 20Підступне серце не знайде добра, й язик лукавий впадає в біду. 21Хто дурня зродив - то собі на горе; отець безумного не зазнає радощів. 22Веселе серце - як лїк, добродїйне, а дух сумовитий висушує й костї. 23Дарунки з пазухи бере безбожний, щоби скривити стежки правосуду. 24В розумного мудрість - перед очима, дурного ж очі - на концї землї її вбачають. 25Безумний син - отцю свойму гірка досада, ще гірше горе він матері своїй. 26Не гарно се, на правого вину спихати, як і бити* старшину за суд справедливий. 27Розумний - хто в словах здержливий, і мудрий той, в кого кров холодна. 28І дурень, як мовчить, здається бути мудрим, а як уста стулить, - навіть розважливим.
Поточний вибір:
:
Позначайте
Поділитись
Копіювати
Хочете, щоб ваші позначення зберігалися на всіх ваших пристроях? Зареєструйтеся або увійдіть