Приповiстi 25
25
1І се теж приповістки Соломонові, що їх позбірали вчені мужі Езекії, царя Юдейського: 2Господня слава в тому, щоб справи в тайнї скривати, а честь царів - розвідувати дїло. 3Як неба висота й землї глибина, так серце у царів - невідоме. 4Віддїли жужелицю від срібла, а вийде у срібленника (чистий) посуд: 5Віддали од царя неправедника, а правдою престол його стояти буде. 6Не величайсь перед царем і на місцї для князїв не становись; 7Бо красше, коли тобі скажуть: "Ходи сюди висше", анїж би тебе понижено перед значним, що його вбачали очі твої. 8Судитись не хапайсь, бо що робити будеш, як вкінцї супротивник твій засоромить тебе? 9Судися з противником твоїм, але тайни його не зраджуй, 10Щоб хто не насьміявсь із тебе, се почувши, а тодї неслава твоя все буде на тобі. 11Як золоті яблочка на прозорій срібній тарілцї, так слово, сказане до ладу. 12Як перстень золотий, й дорога прикраса, так мудрий докірник уважному уху. 13Чим у жнива снїжна прохолода, тим є вірний посланець тому, хто його послав; він приносить відраду душі свого пана. 14Як хмари й вітри без дощу, так чоловік, що голосно говорить про дарунки, яких не дає. 15Лагідність прихиляє ласку вельможних, і мягкий язик ломить тверду кістку. 16Коли знайшов ти мед, так їж до схочу, та гляди, щоб з переситу не довелось, його вернути. 17Не вельми то вчащай до дому твого друга, а то переситиш його й станеш ненавистним. 18Що молот і меч та гострая стріла, те чоловік, що ложно сьвідчить на ближнього свого. 19Що зуб спорохнїлий та нога болюча, те саме надїя на невірного в день нужди. 20Роздягти в день холодний, й налити оцту в рану, - все одно, що сьпівати піснї зжуреному серцю. 21Голоден ворог твій, ти хлїбом нагодуй; а хоче пити він, подай води напитись; 22Тим бо збереш жарюче углє на голову йому, й Господь се нагородить тобі. 23Північний вітер дощ наганяє, а потайний язик сердиті лиця робить. 24Лїпше жити в кутку на крівлї, нїж з жоною сварливою у широкій хатї. 25Як прихолодная вода душї у згазї, так добра звістка з далекої країни. 26Як скаломучений колодїзь чи криниця, так правий, що тремтить перед безбожним. 27Як нездорово їсти надто много меду, так добуватись слави - не є славою. 28Що місто отворене й без муру, те - чоловік, що не панує над духом своїм у мові.
Поточний вибір:
Приповiстi 25: UKRK
Позначайте
Поділитись
Копіювати
Хочете, щоб ваші позначення зберігалися на всіх ваших пристроях? Зареєструйтеся або увійдіть
Приповiстi 25
25
1І се теж приповістки Соломонові, що їх позбірали вчені мужі Езекії, царя Юдейського: 2Господня слава в тому, щоб справи в тайнї скривати, а честь царів - розвідувати дїло. 3Як неба висота й землї глибина, так серце у царів - невідоме. 4Віддїли жужелицю від срібла, а вийде у срібленника (чистий) посуд: 5Віддали од царя неправедника, а правдою престол його стояти буде. 6Не величайсь перед царем і на місцї для князїв не становись; 7Бо красше, коли тобі скажуть: "Ходи сюди висше", анїж би тебе понижено перед значним, що його вбачали очі твої. 8Судитись не хапайсь, бо що робити будеш, як вкінцї супротивник твій засоромить тебе? 9Судися з противником твоїм, але тайни його не зраджуй, 10Щоб хто не насьміявсь із тебе, се почувши, а тодї неслава твоя все буде на тобі. 11Як золоті яблочка на прозорій срібній тарілцї, так слово, сказане до ладу. 12Як перстень золотий, й дорога прикраса, так мудрий докірник уважному уху. 13Чим у жнива снїжна прохолода, тим є вірний посланець тому, хто його послав; він приносить відраду душі свого пана. 14Як хмари й вітри без дощу, так чоловік, що голосно говорить про дарунки, яких не дає. 15Лагідність прихиляє ласку вельможних, і мягкий язик ломить тверду кістку. 16Коли знайшов ти мед, так їж до схочу, та гляди, щоб з переситу не довелось, його вернути. 17Не вельми то вчащай до дому твого друга, а то переситиш його й станеш ненавистним. 18Що молот і меч та гострая стріла, те чоловік, що ложно сьвідчить на ближнього свого. 19Що зуб спорохнїлий та нога болюча, те саме надїя на невірного в день нужди. 20Роздягти в день холодний, й налити оцту в рану, - все одно, що сьпівати піснї зжуреному серцю. 21Голоден ворог твій, ти хлїбом нагодуй; а хоче пити він, подай води напитись; 22Тим бо збереш жарюче углє на голову йому, й Господь се нагородить тобі. 23Північний вітер дощ наганяє, а потайний язик сердиті лиця робить. 24Лїпше жити в кутку на крівлї, нїж з жоною сварливою у широкій хатї. 25Як прихолодная вода душї у згазї, так добра звістка з далекої країни. 26Як скаломучений колодїзь чи криниця, так правий, що тремтить перед безбожним. 27Як нездорово їсти надто много меду, так добуватись слави - не є славою. 28Що місто отворене й без муру, те - чоловік, що не панує над духом своїм у мові.
Поточний вибір:
:
Позначайте
Поділитись
Копіювати
Хочете, щоб ваші позначення зберігалися на всіх ваших пристроях? Зареєструйтеся або увійдіть